ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від ВАТ “ Калуський завод комунального устаткування” -Лагодюк В.М., Печінця В.М.,  Ніневський В.М.,  Коломійченко В.В.  

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2005 у справі № Б-7/13 (суддя Кишинський М.І.) було затверджено рішення комітету кредиторів від 05.09.2005 (протокол №5) боржника ВАТ «Калуський завод комунального устаткування»та затверджено розпоряднику майна ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі дев'яти відсотків від загальної суми реалізованих активів боржника та поверненої дебіторської заборгованості боржника.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2006 у справі № Б-7/13 (суддя Кишинський М.І.) було задоволено клопотання розпорядника та видано наказ про стягнення з ВАТ «Калуський завод комунального устаткування» 56700 грн. винагороди арбітражному керуючому ОСОБА_1

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 у справі № Б-7/13 (судді: Мирутенко О.Л., Давид Л.Л., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу ВАТ “Калуський завод комунального устаткування  ” залишено без задоволення, а ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2005 та 08.02.2006 у справі № Б-7/13 без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами ВАТ “Калуський завод комунального устаткування  ” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2005 та 08.02.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 у справі № Б-7/13,  касаційна скарга мотивована  порушенням з боку  судів попередніх інстанцій норм процесуального права та вимог Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку  обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами  попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дійшла висновку, що касаційна скарга   підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

- як встановлено судами попередніх інстанцій,  5 вересня 2005 року відбулось засідання комітету кредиторів боржника, на якому було прийнято рішення про встановлення додаткової винагороди розпоряднику майна боржника - арбітражному керуючому ОСОБА_1 в розмірі 9% від загальної суми реалізованих майнових активів боржника та поверненої дебіторської заборгованості. Дане рішення було оформлене протоколом №5.

01.12.2005 року арбітражний керуючий І.М. Хлібейчук звернувся до  господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про затвердження додаткової винагороди в розмірі 9 відсотків від загальної суми  реалізованих майнових активів боржника та поверненої дебіторської заборгованості боржника .

З матеріалів справи, ухвали господарського суду від 05.12.2005  вбачається, що при винесені ухвали  щодо затвердження додаткової винагороди розпоряднику майна боржника - арбітражному керуючому ОСОБА_1  місцевим господарським судом сторони в судове засідання не викликались та зазначена ухвала була винесена за їх відсутності.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення норм  процесуального  права  є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення  місцевого  господарського  суду, якщо справу  розглянуто  господарським  судом  за   відсутністю будь-якої  із  сторін,  не  повідомленої  належним чином про місце засідання суду.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо залишення без змін ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2005 у справі № Б-7/13 ухвала  господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню, справа  в частині затвердження розміру додаткової винагороди арбітражному керуючому підлягає направленню до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд.

З матеріалів справи вбачається , що  арбітражний керуючий І.М. Хлібейчук 31.01.2006 звернувся до господарського суду  Івано-Франківської області з клопотанням про видачу наказу про стягнення з ВАТ “ Калуський завод комунального устаткування” додаткової винагороди арбітражному керуючому в розмірі 9 відсотків від загальної суми реалізованих майнових активів боржника та поверненої дебіторської заборгованості в  сумі 56700,00 грн.    

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2006 було задоволено клопотання розпорядника та видано наказ про стягнення з ВАТ “Калуський завод комунального устаткування” 56700 грн. винагороди арбітражному керуючому ОСОБА_1

          Господарський суд посилався на те, що в ході проведення процедури розпорядження майном боржника було реалізовано через філію ДГУ Агентства з питань банкрутства в Івано-Франківській області будівлю лабораторного корпусу з підвалом за ціною 630000 грн., кошти  поступили повністю. Отримані кошти направлені на погашення кредиторської заборгованості згідно реєстру вимог кредиторів та витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, в результаті чого боржник звільнився від боргових зобов'язань та відновляв свою платоспроможність.

На підставі викладеного, розпорядник просить видати наказ на стягнення додаткової винагороди арбітражному керуючому в розмірі 9 відсотків від загальної суми реалізованих майнових активів боржника в сумі 56700,00 грн.

          Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли до висновку про можливість   видачі   наказу про стягнення з боржника 56700,00 грн.  винагороди арбітражному керуючому  ОСОБА_1 та накладення арешту на р/р 260053083 в Калузькому відділенні АППБ “Аваль”  МФО 336462 код ЄДРПОУ 03327730 боржника  на суму 56700,00 грн., виходячи з наступного:

- відповідно до п.11 ст. 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори  можуть  створювати  фонд  для  оплати  послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна,  керуючому санацією,  ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів  визначаються рішенням    комітету    кредиторів   та   затверджуються   ухвалою господарського суду.

- згідно з п.13 ст. 3-1 Закону кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір, якої затверджується господарським судом.

Виходячи зі змісту вказаних норм ст.3-1 Закону,  додаткову винагороду арбітражному керуючому за результатами його діяльності, розмір якої затверджується господарським судом,  виплачують останньому кредитори ,  правові підстави для стягнення з рахунку боржника додаткової винагороди арбітражному керуючому ,виходячи з вимог Закону , відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111⁷, 111⁹ -  111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Калуський завод комунального устаткування  ”  задовольнити частково .

Постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 у справі № Б-7/13 скасувати.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2006 у справі № Б-7/13 скасувати.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2005 у справі № Б-7/13 скасувати

Справу в частині  затвердження розміру додаткової винагороди арбітражному керуючому ОСОБА_1 направити до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                                      О.С. Удовиченко

Судді                                                                                           І.Ю. Панова

                                                                                                    О.В. Яценко