ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11                                                                 Справа №  2/5009/1953/11-13/5009/1953/11

Суддя    Серкіз В.Г.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі“ в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі“ Орджонікідзевського району ,  м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства  “Спеціалізоване  підприємство “Офіс-центр”, м. Запоріжжя

про стягнення 22 466 грн. 47 коп.      

                                                                                                   Суддя  Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 17/27 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Концерну “Міські теплові мережі“ в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі“ Орджонікідзевського району,  м. Запоріжжя про стягнення з Приватного підприємства  “Спеціалізоване  підприємство “Офіс-центр”, м. Запоріжжя 22 066 грн. 74 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 399 грн. 73 коп. пені.

18.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з Приватного підприємства  “Спеціалізоване  підприємство “Офіс-центр”, м. Запоріжжя 22 066 грн. 74 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 399 грн. 73 коп. пені.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 18.07.2011р. не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

           У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

            Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка  відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

                   Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:          

23.09.2002 року між Концерном «МТМ»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (енергопостачальна організація) та ПП “Спеціалізоване  підприємство “Офіс-центр”, м. Запоріжжя (споживач) був укладений договір № 2309 про постачання та використання теплової енергії на приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Патріотична.

Згідно із розділом 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району взяв на себе зобов’язання постачати теплову енергію відповідачу з 01.08.2002 р. на опалення –в період опалювального сезону (з 1 листопада до 1 квітня), якщо інше не буде встановлено рішенням (розпорядженням, постановою) місцевих органів влади.

Згідно п. 4.2.1 енергопостачальна організація зобов’язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Відповідно до п. 4.2.3 позивач повинен повідомляти споживача через засоби масової інформації про зміну цін (тарифів).

Відповідно до п. 6.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно зі п. 6.5 договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «Міські теплові мережі»вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 3.2.2 договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

  Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району м. Запоріжжя за період: з квітня 2009 року по грудень 2009 року, з січня 2010 року по грудень 2010 року, з січня 2011 року по лютий 2011 року Концерн "МТМ" поставив теплову енергію на загальну суму 24766,74 грн., а саме:

2009          рік:   квітень - 476,05 грн., травень - 137,63 грн., червень - 137,63 грн., липень- 137,63 грн.. серпень - 137,63 грн., вересень - 137,63 грн., жовтень - 284,12 грн., листопад - 1976,32 грн.; грудень - 2488,24 грн.;

2010          рік: січень - 2772,79грн., лютий - 1892,74грн., березень - 2075,26грн., квітень - 137,63 грн., травень - 159,90 грн., червень - 159,90 грн., липень - 159,90 грн., серпень - 159,90 грн., вересень - 159,90 грн., жовтень - 1611,30 грн., листопад - 1949,30грн., грудень - 2263,61грн.;

2011          рік: січень - 2735,83грн, лютий - 2615,90 грн.

На підставі п.6.5 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «МТМ»вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивач на адресу відповідача направляв претензії № 05/981-юр від 12.10.2009 року, № 05/115-юр від 11.02.2010 року, № 05/346-юр від 14.04.2010 року, № 05/595 від 15.06.2010 р., № 05/1250-юр від 14.12.2010 р. з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість.

Претензія залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

          Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

          У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума основного боргу за використану теплову енергію складає  22 066 грн. 74 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Законом  можуть  бути  передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки,  у тому числі  договору поставки товару для державних потреб.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 399 грн. 73 коп. пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір  пені  не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до договору пеня у розмірі 399 грн. 73 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 11.05.2011 р., який узгоджений та підписаний обома сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї  вини  доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.                                                         Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району м. Запоріжжя правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства  “Спеціалізоване  підприємство “Офіс-центр” (69057, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 190, кв. 145, код ЄДРПОУ 31037135, р/р 26002033130001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь на користь  Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137,  ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” в м. Запоріжжі МФО 313849) 22 066  (двадцять дві тисячі шістдесят шість) грн. 74 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 399 (триста дев’яносто дев'ять) грн. 73 коп., 224 (двісті двадцять чотири) грн. 66 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     Суддя                                                                                       В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 18.07.2011р.