ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" липня 2011 р.                                                                                    Справа № 2/92  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддівМіщенка П.К.(доповідач),

Заріцької А.О.,

Поліщука В.Ю.

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Золотий Колос"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року

у справі

господарського суду

позивач № 2/92

Кіровоградської  області

ТОВ "Агрофірма "Золотий Колос"

ПП "Губівське"

про зобов'язання повернути 106,26 т озимого жита вартістю 154077 грн.

Представники сторін участь у судовому засіданні не взяли, про час і місце судового засідання були повідомлені вчасно і належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2011 року (суддя Деревінська Л.В.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” про зобов’язання повернути 106,26 т озимого жита вартістю 154077 грн. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  17.05.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий Джихур О.В., судді Виноградник О.М., Головка В.Г.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2011 року залишено без змін.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” Мироненко В.В., не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами  норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд.

На думку скаржника,  в результаті виконання договору позики від               15.03. 2000 року та додаткового договору від 15.02.2002 року до договору позики, які були укладені між уповноваженою особою від співвласників майна ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” в особі директора ОСОБА_2, договору купівлі –продажу від 15.02.02 року укладеного між Приватним підприємством “Губівське” в особі ОСОБА_2 та співвласниками майна в особі ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” втратило 625 га посівів озимої пшениці та 69 га посівів озимого жита, оскільки вказане незавершене виробництво незаконно перейшло до Приватного підприємства “Губівське”.        

Скаржник вважає, що в результаті незаконних дій ОСОБА_1,              ОСОБА_2 вказані вище угоди є нікчемними, тому Приватне підприємство “Губівське” неправомірно набуло 625 га посівів озимої пшениці та 69 га посівів озимого жита.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, рішення господарських  судів мотивовані ненаданням позивачем суду достатніх доказів в підтвердження факту передачі відповідачу 69 га посівів озимого жита, які належать позивачу.  

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір позики від 15.03.2000 року та додатковий договір від 15.02.2002 року, укладені та виконані до набрання чинності Цивільним кодексом України –до 01 квітня 2004 року, тому відсутні підстави для застосування до спірних договорів положень            ст.215 Цивільного кодексу України в частині визнання таких правочинів нікчемними.

Недійсними у встановленому законом порядку спірні договори не визнавались.

Вірними є висновки судів, відповідно до статуту товариства, в якому передбачені повноваження директора, зборів учасників товариства, та не вбачається перевищення колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” ОСОБА_2 повноважень при укладенні додаткового договору від 15.03.2002 року.

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, посилання  позивача відповідно ст. ст. 1212, 1213 ЦКУ на безпідставність отримання відповідачем від співвласників майна згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року, в т.ч. 69 га  посівів озимого жита, які вважає своєю власністю, не знайшли свого відображення, оскільки вказаний договір є підставою виникнення  цивільних прав та обов’язків (ст. 11 ЦКУ ), та в судовому порядку недійсним не визнавався.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для повернення майна, та задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх  інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

   Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

   Касаційну  скаргу  Ліквідатора ТОВ  "Агрофірми "Золотий Колос" Мироненка В.В. залишити без задоволення.

   Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 2/92 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Міщенко П.К.

С у д д я                                                                                Заріцька А.О.

С у д д я                                                                                 Поліщук В.Ю.