ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" серпня 2011 р.Справа № 5024/645/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Картере В.І.
суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання –Марінової І.І.
за участю представників:
від Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з’явився, належним чином повідомлений,
від Підприємства „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” –не з’явився, належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.06.2011р.
по справі № 5024/645/2011
за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Підприємства „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”
про стягнення 109 139,90 грн.
ВСТАНОВИВ:
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом, в якому з урахуванням уточнень від 16.05.2011р. (т.1, а.с.27), просило стягнути з Підприємства „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (далі –Підприємство „СЛС”) 109 139,90 грн. заборгованості по сплаті неустойки за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.06.2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Так апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, не врахував приписи п.3 постанови Кабінету міністрів України №314 від 03.05.1995р. „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інваліда”, яка була чинною на момент укладання договору про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р., та п.4.4.4 Інструкції „З надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №270 від 06.06.2010р., згідно із якими робоче місце інваліда вважається створеним, якщо на ньому працевлаштований інвалід, з яким в установленому законодавством порядку укладено трудовий договір.
Також апелянт, посилаючись на приписи ч.2 ст. 35 ГПК України зазначає, що важливим при розгляді даної справи є наявність судових рішень (рішення Господарського суду Херсонської області від 11.02.2010р. по справі №9/15-10 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2008р. по справі №14/116-ПД-08), відповідно до яких з відповідача на користь позивача стягнуто розмір неустойки за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р. та з 25.05.2007р. по 01.10.2007р. за порушення зобов’язання, взятого за договором про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р., щодо збереження 5 вже існуючих та 18 додатково створених постійних робочих місць для інвалідів.
13.07.2011р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов лист Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до якого останній просив, у зв’язку з недостатнім фінансуванням на відрядження працівників відділення фонду, розглянути справу без участі його представника.
01.08.2011р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Підприємства „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Вказане клопотання було задоволено апеляційним господарським судом, оскільки заявник, відповідно до приписів ст. ч.1 ст. 101 ГПК України обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У відповідності до приписів ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2006 р. між Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (відділення Фонду) та Підприємством „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (Одержувач) укладено договір про надання безповоротної цільової фінансової допомоги у розмірі 795 844,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відділення Фонду зобов'язалось надати, а Одержувач - прийняти та використати за цільовим призначенням, безповоротну цільову фінансову допомогу .
Метою надання безповоротної цільової фінансової допомоги за цим договором є збереження вже існуючих та створення додаткових постійних робочих місць для інвалідів на виробничих потужностях Одержувача відповідно до умов Бізнес - плану, шляхом технічного переоснащення виробничого обладнання Одержувача, згідно з Переліком обладнання (п.2.1 договору).
Згідно із пунктом 5.6 вказаного договору Одержувач зобов'язався щомісячно надавати відділенню Фонду звіт про цільове використання коштів Фінансової допомоги та звіт про збереження існуючих і створення додаткових робочих місць для інвалідів за кошти Фонду соціального захисту інвалідів та заробітну плату працюючих інвалідів.
Пунктом 5.10 договору сторони домовились, що Одержувач зобов'язується протягом дії договору зберігати 5 вже існуючих та 18 додатково створених постійних робочих місць для інвалідів (всього –23 інваліди).
Строк дії договору –до 01.01.2012р. (пункт 7.1 договору).
Відповідно до пункту 5.14 договору від 21.11.2006р. у випадку порушення взятих зобов'язань відповідач зобов'язався сплачувати відділенню Фонду неустойку, пеню та штраф у розмірі і порядку, передбачених договором та чинним законодавством.
Згідно із п.6.8 договору від 21.11.2006р. за порушення зобов'язання щодо збереження додаткових робочих місць для інвалідів Одержувач сплачує відділенню Фонду неустойку у порядку та розмірі, передбаченими п. 6.7 договору (у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на час виникнення порушення даного зобов'язання, за кожне робоче місце, що не зайняте інвалідом після спливу строку для його створення).
Пунктом 6.9 договору від 21.11.2006р. встановлено, що за порушення зобов'язання щодо збереження 5 вже існуючих робочих місць для інвалідів Одержувач щомісячно, до працевлаштування на відповідних робочих місцях необхідної кількості інвалідів, сплачує відділенню Фонду неустойку у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на час виникнення порушення даного зобов'язання, за кожне робоче місце, що не зайняте інвалідом після спливу строку для його створення.
Стверджуючи про порушення відповідачем умов вказаного договору від 21.11.2006р. щодо збереження, протягом дії договору, 5 вже існуючих та 18 додатково створених постійних робочих місць для інвалідів, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 109 139,90 грн. заборгованості по сплаті неустойки за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язань за договором про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р., про що свідчать звіти, що направлялись останнім до Голопристанського районного центру зайнятості за період з 27.10.2010р. по 25.05.2011р. про наявність вакантних місць на підприємстві.
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на таке:
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Зазначені приписи кореспондуються із приписами ст. 614 ЦК України, відповідально до ч.1 яких особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як вбачається із звітів „Про працевлаштування інвалідів, створення робочих місць та збереження робочих місць згідно з договором №16-1 від 21.11.2006р.” (а.с.10-15) на підприємстві відповідача працювало:
- станом на 01.11.2011р.–23 інваліди,
- станом на 01.12.2010р. –22 інваліди;
- станом на 01.01.2011р. –22 інваліди;
- станом на 01.02.2011р. –22 інваліди;
- станом на 01.03.2011р. –22 інваліди;
- станом на 01.04.2011р. –13 інвалідів.
Отже, за період з 01.12.2010р. по 01.03.2011р. на підприємстві відповідача працювало 22 інваліди, замість 23, а з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. –13, замість 23.
Разом з тим, згідно умов договору про надання безповоротної цільової фінансової допомоги №16-1 від 21.11.2006р. відповідач зобов'язався протягом дії цього договору зберігати 5 вже існуючих та 18 додатково створених постійних робочих місць для інвалідів (23 місця), а не здійснювати пошук інвалідів на ці 23 робочих місця або забезпечувати вказані місця інвалідами у разі їх звільнення.
Крім того, в матеріалах справи містяться звіти про наявність вакансій, які відповідач подавав Голопристанському районному центру зайнятості, відповідно до яких у відповідача були вакантні:
- станом на 28.10.2010р. - 1 спеціальне місце для інваліда;
- станом на 09.03.2011р. –4 спеціальні місця для інвалідів;
- станом на 31.03.2011р. –1 спеціальне місце для інваліда;
- станом на 01.05.2011р. - 14 спеціальних місць для інвалідів (оскільки 01.04.2011р. звільнився інвалід ОСОБА_11, а 01.05.2011р. –звільнились інваліди ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, про що свідчать їх заяви та довідки відповідача).
Також, з листів відповідача №37 від 04.03.2011р., №39 від 04.03.2011р. та №52 від 16.05.2011р. від 16.05.2011р., які направлялись на адресу працівників відповідача, що працювали на підприємстві вбачається, що відповідач інформував своїх колишніх працівників про наявність на підприємстві вакантних місць для інвалідів, тобто вживав заходи щодо належного виконання зобов'язань за договором про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р.
З огляду на наведені обставини, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
При цьому, апеляційний господарський суд також виходить з того, що інваліди, які працювали на підприємстві відповідача, звільнялись з Підприємства „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” за власним бажанням, що підтверджується їх відповідними заявами, а саме:
- ОСОБА_1. від 01.03.2010р.;
- ОСОБА_2 від 27.10.2010р.
- ОСОБА_3 від 01.02.2011р.;
- ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (7 інвалідів) від 01.03.2011р.;
- ОСОБА_11 від 01.04.2011р.
- ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (3 інваліди) від 01.05.2011р.
Зазначене в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у тому, що у зазначений позивачем період на Підприємстві „Віта СЛС „Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” кількість працюючих інвалідів була меншою, ніж передбачено відповідним договором.
При цьому слід зазначити що, Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не встановлено, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.
Відповідно до ст. 18-1 вказаного закону, пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, здійснює Державна служба зайнятості.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на приписи постанови Кабінету міністрів України №314 від 03.05.1995р. „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інваліда” відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у період з 27.10.2010р. по 30.04.2011р. (за який позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки за невиконання зобов’язань за договором) вказана постанова, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, вже не діяла.
Ствердження апелянта про преюдиційність фактів, встановлених у рішенні Господарського суду Херсонської області від 11.02.2010р. по справі №9/15-10 та постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2008р. по справі №14/116-ПД-08 також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у вказаних судових рішення встановлені факти, що не входять до предмету доказування по даній справі, а саме: у зазначених рішеннях встановлено факти не виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р. щодо періоду з 25.05.2007р. по 01.10.2007р. та щодо періоду з 01.04.2009р. по 30.09.2009р., а в даній справі предметом позову є наявність чи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за невиконання своїх зобов’язань за договором про надання безповоротної цільової фінансової допомоги від 21.11.2006р. за період з 27.10.2010р. по 30.04.2011р.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд цілком вірно та обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Херсонської області від 07.06.2011р. по справі № 5024/645/2011 – залишити без змін, а апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: В.І. Жеков
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписаний 02.08.2011р.