донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.07.2011 р. справа №22/67пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Волкова Р.В.
Суддів Новікової Р.Г. , Калантай М.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. за дов. №2 від 01.07.2011р.
від відповідача 1:
від відповідача 2:не з’явився
ОСОБА_2. за дов. №б/н від 25.05.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуАкціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" м.Донецьк в особі ліквідатора Несвіт Людмили Пилипівни
на рішення
господарського суду Донецької області
від26.05.2011 р.
у справі№22/67пд (суддя Іванченкова О.М.)
за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" м.Донецьк в особі ліквідатора Несвіт Людмили Пилипівни
до 1. Дочірнього товариства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м.Донецьк
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест" м.Дніпропетровськ
провизнання договору про переведення боргу №01-27/06-01/11 від 13.01.11р. не дійсним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. по справі №22/67пд у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7”, м.Донецьк, в особі арбітражного керуючого Несвіт Л.Ф., до Відповідача 1, Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпроторгінвест”, м.Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору про переведення боргу №01-27/06-01/11 від 13.01.2011р. відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду ліквідатор Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" м.Донецьк Несвіт Людмила Пилипівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У мотивування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини справи. Скаржник посилається на порушення вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом” у зв’язку з укладенням 13.01.2011р. спірного правочину між учасниками процесу керівником Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7” без обов’язкового його погодження з розпорядником майна, що передбачено п.13 ст.13 вищевказаного Закону. Одночасно, арбітражний керуючий вказує на наявність постанови господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. по справі №45/208б, якою окрім порушення провадження по справі про банкрутство Позивача, введення процедури розпорядження майном на шість місяців, введені заходи щодо забезпечення вимог кредиторів: заборонено посадовим особам боржника чи власнику майна боржника, чи уповноваженому ним органу, чи іншим особам вчиняти дії відносно майнових активів (основних засобів виробництва) боржника, а отже заборона здійснювати будь-які дії з майновими активами Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7”.
Ухвалою від 20.06.2011р. апеляційна скарга ліквідатора Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" м.Донецьк Несвіт Людмили Пилипівни прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 06.07.2011р. представник позивача підтримав правову позицію викладену у апеляційній скарзі. Представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі. Відповідач 1 не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у даному судовому засіданні.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача 2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справі, 01.10.2010р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем 2 (Постачальник) укладено договір №01/10/10, за змістом якого, у відповідності до цього договору Постачальник зобов’язується поставити у власність Замовнику залізобетонні конструкції, а останній зобов’язується прийняти та оплатити їх у порядку на умовах, обумовлених цим правочином.
Пунктом 8.1 встановлено строк дії цього договору поставки до 01.10.2011р.
Відповідно до п.1.2 договору поставки найменування, кількість, асортимент та сортамент продукції зазначається сторонами у специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору.
Відповідачем 2 здійснена господарська операція з передання Позивачу залізобетонних конструкцій (балки) на загальну суму 1683003,00 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи: видаткова накладна №1673 від 01.11.2010р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ №886278 від 01.11.2010р. та податкова накладна №1673 від 01.11.2010р.
Акціонерним товариством закритого типу „Мостобуд-7” дана продукція прийнята, що підтверджується підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою підприємства, на означеному первинному документі.
Пунктом 2.5 договору №01/10/10 від 01.10.2010р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Позивач протягом п’яти банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації до даного договору здійснює попередню оплату за продукцію у розмірі 100% від вартості Продукції, зазначеної у спеціфікації.
Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем не виконано належним чином та в повному обсязі свого грошового зобов’язання та заборгованість зі сплати суми грошових коштів становить 1102945,83 грн.
13.01.2011р. між Акціонерним товариством закритого типу „Мостобуд-7” (Первісний боржник), Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпроторгінвест” (Кредитор) підписано договір переведення боргу №01-27/06-01/11.
Відповідно до п.1.1 зазначеної угоди, цим договором регулюються відносини, пов’язані зі зміною зобов’язаної сторони (Первісного боржника) у зобов’язанні, яке виникає з договору поставки №01/10/10 від 01.10.2010р. (Основний договір), укладеного між Первісним боржником та Кредитором. Боржник, підписуючи з свого боку цей договір, підтверджує наявність заборгованості перед Кредитором у сумі 1 102 945,83 грн., що виникла у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за Основним договором.
Договір переведення боргу №01-27/06-01/11 підписаний та скріплений печатками Кредитора, первісного боржника та Нового боржника.
Згідно п.3 договору, Відповідач 2 не заперечує проти зміни Первісного боржника Новим боржником і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цією угодою.
Відповідно до п.2 договору №01-27/06-01/11, переведено на Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” борг (грошове зобов’язання) у розмірі 1 102 945,83 грн., що виник на підставі зазначеного договору поставки.
Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Форма правових дій відносно заміни боржника у зобов’язанні за визначеннями ст.521 Цивільного кодексу України встановлюється у відповідності до положень ст.513 даного кодексу, згідно якої, правові дії відносно такої заміни здійснюються у тієї ж формі, що й правові дії, на підставі яких виникло основне зобов’язання.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктами 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
05.10.2010р. ухвалою господарського суду Донецької області по справі №45/208б, за заявою кредитора Управління Пенсійного Фонду України в Петровському районі м.Донецька, м.Донецьк, порушено справу про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7”, м.Донецьк, та введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 05.04.2011р. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Несвіт Людмилу Пилипівну (ліцензія серії АВ №158237).
Відповідно до ст.1, п.3 ст.13 зазначеного Закону України розпорядник майна це фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлянням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.
Пункт 7 ст.13 даного Закону визначає строк призначення розпорядника майна, який складає 6 місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.
За змістом п.13 ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад одного відсотка балансової вартості активів боржника. передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Як вірно зазначено господарським судом, пункт 14 ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регламентує, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.
Організаційно-господарська діяльність за змістом п.4 ст.3 Господарського кодексу України, це складова сфери господарських відносин (господарської діяльності).
Під господарською діяльністю, відповідно до п.1, 2 зазначеної норми матеріального права, розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи наданні послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Отже, Відповідач 1 до введення процедури ліквідації здійснює оперативно-господарську діяльність.
Згідно зі ст.89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи.
Пунктом 15 ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Як передбачено п.11 ст.13 Закону України, після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філії та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що Закон не містить інших обмежень прав керівництва чи органу управління на виконання ними своїх повноважень, направлених на здійснення товариством господарської діяльності.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.
Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів та підписали його.
Представник Позивача не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.
Крім того, господарським судом вірно зазначено щодо заборони посадовим особам боржника чи власнику майна боржника, чи уповноваженому ним органу, чи іншим особам вчиняти дії відносно майнових активів (основних засобів виробництва) боржника, що за визначеннями Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
У співвідношенні з даною нормою та уточнення виду майнових активів щодо яких встановлена заборона постановою господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. по справі №45/208б, а саме, пов’язаних з виробництвом, не мається на увазі переведення боргу у грошовому виразі.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №22/67пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" м.Донецьк в особі ліквідатора Несвіт Людмили Пилипівни на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №22/67пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №22/67пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суудя (доповідач) Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
М.В. Калантай
Надруковано: 6 прим.
1 –позивачу
2 –відповідачам
1 –госп. суду
1- у справу
1- ДАГС