донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 02.03.2010 року
від відповідача:
від третьої особи:ОСОБА_2 дов. № 08-10 від 08.10.2010 р.
ОСОБА_2 дов. № 07-10 від 12.10.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від14.04.2011р.
у справі№ 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11
(суддя Попова І.А.)
за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 м.Запоріжжя
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок” м. Запоріжжя
Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ “ЗОРЗ” м. Запоріжжя
про зобов’язання укласти договори
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 у березні 2010 року звернулась до господарського суду Запорізької області з позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок” про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди торговельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2, розташованих на території автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_1, торговельний ряд НОМЕР_3, на умовах, викладених у проекті.
Ухвалою від 27.04.2010 року господарський суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ “ЗОРЗ”.
Господарським судом, на підставі п.2 ст.58 ГПК України, справи об’єднані в одне провадження.
Рішенням від 09.06.2010 року у справі № 13/105д/10-13/106д/10 господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову, посилаючись на недотримання позивачем порядку укладення господарських договорів. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року дане рішення залишено без змін.
Вищий господарський суд постановою від 10.02.2011 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року та рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010 року у справі № 13/105д/10-13/106д/10 скасував, справу направив на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Господарський суд Запорізької області при новому розгляді справи рішенням від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11 у задоволенні позову відмовив.
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому заявник в апеляційній скарзі не навів доводів щодо свого не погодження із рішенням господарського суду, посилаючись на те, що ним не отриманий повний текст судового рішення.
12.07.2011 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких заявник скарги змінив свої апеляційні вимоги та просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заявник скарги посилався на те, що відповідно до п. 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 р. № 868, у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб’єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 278 “Про заходи щодо стабілізації цін на надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи”.
Також, зазначив, що здійснює торговельну діяльність на Запорізькому автомобільному ринку, що належить відповідачеві, сплатив ринковий збір більше, ніж за 30 днів і 25.01.2010 р. звернувся до відповідача із заявою про укладення договору оренди торговельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані на території автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_1 згідно з типовою формою, тоді як відповідач відмовився укласти з позивачем договір, чим порушив права та інтереси останнього, гарантовані законодавством, що господарським судом безпідставно залишено поза увагою.
Представник відповідача та третьої особи вважає рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у попередніх судових рішеннях СПД-ФО ОСОБА_3 здійснює торгівельну діяльність на території ринку, що належить ТОВ «Автомобільний ринок», за адресою: АДРЕСА_1, та останньою сплачувався ринковий збір, про що свідчать квитанції за період з 2006 року по 2009 року.
СПД-ФО ОСОБА_3 звернулась до ТОВ «Автомобільний ринок»з заявами від 25.01.2010р. про укладення договору оренди торгівельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею по 6,2 кв.м, що знаходяться відповідно у НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ряду на території автомобільного ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з доданням проектів договорів оренди торгівельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Відповідач 29.01.20010р. отримав ці заяви разом з проектом договорів на оренду торгових місць, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
15.02.2010 року ТОВ «Автомобільний ринок»направило на адресу позивача лист, яким повідомило, що згідно договору укладеного з ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" управління майном відповідача здійснюється ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" та на адресу позивача був повернутий пакет документів.
Позивач, посилаючись на п. 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ № 868 від 29.07.2009 р., згідно якого у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди торговельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 у примусовому порядку.
Між ТОВ «Автомобільний ринок»(установник управління) та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»(управитель) 21.08.2007р. укладено договір управління майном №1, за умовами якого ТОВ «Автомобільний ринок»передав в управління ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»нерухоме майно, цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок», розташований за адресою: АДРЕСА_1.
За умовами укладеного договору управитель здійснює управління цим майном в інтересах установника для функціонування автомобільного ринку. Договір на момент прийняття оскаржуваного рішення суду був діючий, не розірваний в установленому порядку та не визнаний недійсним.
Пунктами.2.1, 2.1.1, 2.2.1 договору управління майном сторони передбачили, що у процесі здійснення управління майном Установника Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов'язані з ефективним функціонуванням майна, стягувати з торгуючих на ринку в установленому порядку ринковий збір з подальшим перерахуванням його згідно вимогам чинного законодавства. За умовами договору управитель зобов'язаний здійснювати від свого імені всі необхідні дії для функціонування ринка згідно з його прямим призначенням. Отже, відповідно до даного договору Управитель володіє, користується і розпоряджається майном, в межах, встановлених управителем у договорі.
При цьому, у п. 2.5.2. сторони узгодили, що Установник управління не вправі втручатись у поточну діяльність Управителя.
Згідно ч.1 ст.1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за оплату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Оскільки договір управління майном є двостороннім договором, права і обов'язки щодо цього договору виникають як з однієї, так і з іншої сторони зобов'язання.
Зі змісту норм глави 70 ЦК України, що регулює правовідносини з управління майном, та умов договору вбачається, що уклавши договір, установник зобов'язується передати своє майно в управління управителеві, не вчиняти ніяких угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню управління, і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати вигоди від управління майном. Управитель повинен виконувати свої обов'язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном отримувати на винагороду.
З наведеного слідує, що чинним законодавством передача майна в управління, яка розглядається як спосіб передачі установником і наділення управителя власницькими повноваженнями щодо чужого майна, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом, власник якої визначає мету управління, обсяг повноважень, які він передає, а також особу, в інтересах якої повинен діяти управитель.
На час управління установник обмежується в можливості реалізації на свій розсуд окремих повноважень права власності, що виключно реалізуються управителем. Тому повноваження володіння, користування та розпорядження майном можуть передаватись установником лише одночасно з відчуженням майна.
Управитель є законним (титульним) володільцем майна, отриманого за договором управління. Тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи установника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права. У разі необхідності він вправі використовувати для захисту власних інтересів і інтересів установника та вигодонабувача зобов'язальні і речово-правові способи захисту стосовно права власності (глава 29 ЦК "Захист права власності").
Таким чином, слід визнати, що в даному випадку, уклавши договір управління з ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»відповідач, як установник, передав йому свої функції з укладання договорів оренди торгівельних місць, тоді як за умовами договору відповідач зобов'язався не втручатись в діяльність управителя, зокрема це стосується, як слідує з умов договору, і укладання договорів оренди торгівельних місць.
Згідно Правил торгівлі на ринках (затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02року N 57/188/84/105) торговельне місце –це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Тобто, торговельне місце це не земельна ділянка, і не окреме майно, а відведена згідно плану ринку певна ділянка площі, розмір та розташування якої встановлюється особою, що управляє ринком, як об’єктом торгівлі.
Оскільки в управління товариству «ВКФ «ЗОРЗ»передано цілісний майновий комплекс, розташований на визначеній земельній ділянці, третій особі у справі передані і площі, які вподальшому визначені ним, як торговельні місця, оскільки за свідченням представників відповідача товариство «Автомобільний ринок», не маючи дозволу на розміщення об’єкту торгівлі, не встановлювало та не затверджувало у відповідному порядку схему розташування торговельних місць.
Таким чином, «ринок»як об’єкт торгівлі на певній території по Оріхівському шосе, організований товариством «ВКФ «ЗОРЗ», який створює належні умови для провадження торговельної діяльності підприємцями та має право укладати з ними договори оренди торговельного місця.
Чинним законодавством не заборонено ринку передавати свої права іншій особі, в установленому законом порядку, зокрема передавати їх шляхом укладання договору управляння цілісного майнового комплексу.
Приписами статті 1030 ЦК України не зазначено обмежень щодо передачі в управляння такого об'єкту, як ринок. Не містить таких обмежень і нормативні акти, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, а саме: Правила торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом N 57/188/84/105 від 26.02.2002року Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України. Державною податковою адміністрацією України та Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації, постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи". Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №868 від 29.07.09р.
Таким чином, передавши ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»в управління за договором цілісний майновий комплекс відповідач передав в управління і право укладати договори оренди торгівельних місць на цьому ринку. Тому судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про те, що управління цілісним майновим комплексом автомобільний ринок не стосується торгівельних місць, бо останні не стосуються ніякого майна.
При дослідженні акту приймання-передачі майна від 01.08.2007 року до договору управління майном, колегією суддів встановлено, що в ньому перелічені будівлі та споруди – нерухоме майно, індивідуально визначене, яке може бути ідентифіковано. Торговельні місця на площі 12,77985 га на час укладення договору № 1 управління майном, як зазначалось, не встановлювались відповідачем.
Посилання позивача на приписи Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків та доводи щодо того, що саме відповідач повинен укласти з ним договір оренди, оскільки лише він є суб'єктом господарювання, який експлуатує ринок, і саме йому передана у оренду земельна ділянка під розміщення ринку, суд вважає хибними внаслідок наступного:
Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 29.07.2009 р. «Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків». Пунктом 4 зазначеної Постанови рекомендовано органам місцевого самоврядування утворити у разі виявлення облаштованих торговельних місць, на яких провадиться торговельна діяльність без відповідних документів, для забезпечення захисту прав споживачів і підприємців на період до трьох років тимчасові комунальні ринки, протягом дії яких провести громадське обговорення генерального плану населеного пункту з метою визначення місць для розташування ринків; надавати у разі виявлення інших торговельних місць, на яких провадиться торговельна діяльність без відповідних документів, підприємцям та виробникам сільськогосподарської продукції торговельні місця для провадження торговельної діяльності на діючих ринках. В контексті цих рекомендацій пункт 2 Положення визначає лише термін «ринок»- тобто земельна ділянка з визначеними у встановленому законом порядку межами.
Укладення господарського договору, за приписами ч.3 ст. 179 ГК України, є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст.ст. 179-181 Господарського кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Доводи заявника скарги щодо обов’язковості укладення спірного договору із посиланням на п.4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ № 868 від 29.07.2009 р. є недоведеними, виходячи з наступного.
Постанови Кабінету Міністрів України належать до підзаконних нормативних актів, які є актами державних органів, прийнятими в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції України та законів. Імперативні норми права –це категоричні норми, що встановлюють певні дії, вони фіксують вичерпний перелік прав та обов'язків суб’єкта й абсолютно не допускають будь-яких відхилень і свободи вибору. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що дане Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 868, не є імперативною нормою права в розумінні ст. 179 ГК України щодо обов’язковості укладення спірного договору суб’єктами господарювання.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2011р. у справі 13/105д/10-13/106д/10-8/5009/874/11 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 6 прим:
1 –позивачу
2 –відповідачу
3 –третій особі
4 –до справи
5 –гос. суду 6 – ДАГС