Справа №2-38/2008
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
05 лютого 2008 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Джерелейко О.Є.
при секретарі Палій Л.Г.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт.Софіївка справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Софіївської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай),-
В С Т А Н О В И В:
12 грудня 2007 р. ОСОБА_2 звернулася до Софіївського районного суду із вказаною позовною заявою, 22.01.2008 року подала уточнену позовну заяву (а.с.41-42), мотивуючи її тим, що вона працювала та була членом колгоспу ім.Лесі Українки, КСП ім.Лесі Українки Софіївського району Дніпропетровської області в період роботи з 08.05.1993 р. по 04.08.1996 року. Реорганізація колгоспу ім. Лесі Українки в КСП ім. Лесі Українки відбулась 30 серпня 1994 року.
Під час паювання земель, переданих у колективну власність КСП ім. Лесі Українки позивач була включена в список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Лесі Українки під №612 . Однак в Державному акті прізвище позивача вказано помилково як ОСОБА_1. Це прізвище було записано помилково, тому що з ОСОБА_1 позивач проживала у цивільному шлюбі, він записаний батьком спільної дитини, іншої людини з прізвищем ОСОБА_2 , крім позивача, в КСП ім.Лесі Українки не працювало.
Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Лесі Українки видано 30.06.1994 року, розмір земельної частки (паю) становить 8,0 в умовних кадастрових гектарах вартістю 69672 гривень 91 копійки з урахуванням індексації. Позивач сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала. ОСОБА_2 зверталася з заявою про отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) до Софіївської районної державної адміністрації, але їй рекомендовано звернутись до суду, постільки дане питання законом не врегульовано. До цього часу вона не знала, що порушено її право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), в зв'язку з чим позивач просить суд згідно уточнених позовних вимог поновити строк, встановлений для захисту порушеного права, визнати її право на земельну частку, як члена ім. Лесі Українки в розмірі 8,00 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 69672 гривень 91 копійки з урахуванням індексації. також зобов'язати Софіївську районну державну адміністрацію видати сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім'я.
Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач і зацікавлена особа - відділ земельних ресурсів, будучи повідомленими про дату та час проведення попереднього судового засідання, своїх представників не направили, прохають розглянути справу без участі їх представників. Відповідач - Софіївська районна державна адміністрація - з позовом згоден та визнає позовні вимоги в повному обсязі, про що надав до Софіївського районного суду відповідну письмову заяву за №3/9-41 від 26.01.08 року.
Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обгрунтована і підлягає задоволенню із таких підстав.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року земля є об"єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб"єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Згідно із пунктом 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що позивач являлася членом КСП на дату отримання Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Лесі Українки від 30 червня 1994 року (а.с.9-11), внесена в список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Водяне" під №612 (а.с.11). Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 вона прийнята на роботу та до членів колгоспу ім.Лесі Українки 08 травня 1993 року та звільнена 27 серпня 1996 року із КСП ім..Лесі Українки (а.с. 6). Згідно архівного витягу з протоколу №1 загальних зборів членів колгоспу ім.Лесі Українки від 30 січня 1994 року ОСОБА_2 було прийнято до членів колгоспу (а.с.14). Підтвердити звільнення позивача у 1995 році із членів КСП ім.Лесі Українки архівний відділ не має змоги, так як протягом 1995-1996 років питання не вирішувалось(а.с.13).
Реорганізація колгоспу ім. Лесі Українки в КСП ім. Лесі Українки відбулась 30 серпня 1994 року, що підтверджує архівний витяг із протоколу №3 від 06.08.1994 року на а.с.12.
Під час паювання земель, переданих у колективну власність КСП ім. Лесі Українки позивач була включена в список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Лесі Українки під №612 . Однак в Державному акті прізвище позивача вказано помилково як ОСОБА_1. Це прізвище було записано помилково, тому що з ОСОБА_1 позивач проживала у цивільному шлюбі, що підтверджує довідка сільської ради про спільне проживання позивача з ОСОБА_1 в період з 27 травня 1992 року по 02 вересня 1996 року в АДРЕСА_1, він записаний батьком спільної дитини, що підтверджує копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на а.с.16, про те, що іншої людини з прізвищем ОСОБА_2 , крім позивача, в КСП ім.Лесі Українки не працювало, підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Лесі Українки видано 30.06.1994 року, розмір земельної частки (паю) становить 8,0 в умовних кадастрових гектарах вартістю 69672 гривень 91 копійки з урахуванням індексації, що підтверджує довідка відділу земельних ресурсів на а.с.5.
Позивач сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала.
Тому суд приходить до висновку, що позивач набула права на земельну частку у розмірі 8,00 в умовних кадастрових гектарах земельну частку (пай) вартістю 27312 гривень (з індексацією -69672 гривень 91 копійки). За таких обставин суд приймає визнання відповідачем позову, адресоване суду в письмовій заяві за №3/9-41 від 26.01.08 року , так як це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 зверталася з заявою про отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) до Софіївської районної державної адміністрації, але їй рекомендовано звернутись до суду, постільки дане питання законом не врегульовано, що підтверджує заява та відповідь на а.с.15. До цього часу вона не знала, що порушено її право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки в 2007 році від свого дядька дізналась про те, що її включено до Державного акту на право колективної власності на землю по КСП ім. Лесі Українки, тому відповідно зі статтею 73 ЦПК України клопотання про поновлення строків підлягає задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 73, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.
2. Поновити строк позовної давності.
3. Визнати за ОСОБА_2, яка була членом КСП ім..Лесі Українки Софіївського району Дніпропетровської області, право на земельну частку (пай) в розмірі 8,00 в умовних кадастрових гектарах вартістю 27312 гривень без індексації та 69672 гривень 91 копійки з індексацією
4.Зобов'язати Софіївську районну державну адміністрацію видати сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім"я ОСОБА_2.
5. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.Є.Джерелейко