ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2011 р.Справа № 8/17-1767-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Картере В.І.
суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання –Марінової І.І.
за участю представників:
від ОСОБА_1 –ОСОБА_2,
від ТОВ „Мір-ТБ” –Бровко О.Ф.,
від ОСОБА_3 –не з’явився, належним чином повідомлений,
від Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету ОМР - не з’явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2011р.
по справі № 8/17-1767-2011
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір-ТБ”
ОСОБА_3
Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради
про виключення зі складу засновників товариства та зобов’язання виконати певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Мір-ТБ”, ОСОБА_3 та Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому з урахуванням уточнень від 20.06.2011р. (а.с.52) просив:
- виключити його зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ”;
- моментом виходу ОСОБА_1 з товариства визнати 11.04.2011р. - день проведення загальних зборів товариства;
- зобов’язати Відділ державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради виключити ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ”.
Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на приписи п.3 ч.1 ст. 116, ч.2 ст.100 та ч.1 ст. 147 ЦК України і ч.1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, яким встановлено право учасника товариства вийти зі складу учасників.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2011р. (суддя Лічман Л.В.) у задоволенні позовних вимог в частині виключення позивача зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ” та визнання дати - 11.04.2011р. моментом виходу позивача зі складу засновників товариства –відмовлено, в решті позовних вимог –провадження у справі припинено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За ствердженням апелянта, приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції не врахував приписи ст. 15, 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та п.3 ст. 148 ЦК України, згідно із яким спори, що виникають у зв’язку із виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі і спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Також апелянт, посилаючись на п. 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам того, що позивач подав заяву про вихід із складу засновників товариства саме 11.04.2011р., у зв’язку з чим, вказана дата, на думку апелянта, є датою його виходу зі складу засновників.
Крім того апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на той факт, що предметом даного спору є виключення позивача зі складу засновників, а вимога до суб’єкта владних повноважень - Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради є похідною, а тому, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, такий спір підвідомчий господарським судам.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2001р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи –ТОВ „Мір-ТБ”, у зв’язку з чим видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.23).
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України №008109 від 22.04.2011р. (а.с.24) засновниками ТОВ „Мір-ТБ” є ОСОБА_1 (розмір внеску - 29 261,40 грн.) та ОСОБА_3 (розмір внеску - 114 458,60 грн.).
Листом від 16.02.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ „Мір-ТБ” Гричулевича В.А. та голови загальних зборів ТОВ „Мір-ТБ” ОСОБА_3 із заявою (а.с.26), в якій повідомив про свій вихід зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ”, у зв’язку з чим просив провести необхідні дії для організації 14.03.2011 р. загальних зборів засновників ТОВ „Мір-ТБ” з метою вирішення питання про виключення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства.
14.03.2011 р. загальні збори ТОВ „Мір-ТБ” не відбулись, питання щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства вирішено не було. Зазначене не заперечується й відповідачами, про що свідчить відзив на позовну заяву від 20.06.2011р. (а.с.57).
Листом від 14.03.2011р. ОСОБА_1 знову звернувся до директора ТОВ „Мір-ТБ” та голови загальних зборів товариства з проханням вжити заходів для організації та проведення 11.04.2011 р. загальних зборів засновників ТОВ „Мір-ТБ” до порядку денного яких включити питання про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників товариства.
У зв’язку із відсутністю на загальних зборах, що були проведені 11.04.2011р., ОСОБА_3, який володіє 79,64% голосів, питання щодо виключення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства вирішено не було, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Мір-ТБ” від 11.04.2011 р. № 12 (а.с.38).
Посилаючись на неможливість реалізувати своє право щодо добровільного виходу зі складу засновників, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом, у задоволенні якого в частині виключення позивача зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ” та визнання дати - 11.04.2011р. моментом виходу позивача зі складу засновників товариства було відмовлено, а в решті позовних вимог –провадження у справі припинено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виключення позивача зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ” місцевий господарський суд послався на приписи ст. 64 Закону України „Про господарські товариства” та зазначив, що питання щодо виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю не відноситься до повноважень суду, так як належить до компетенції зборів учасників товариства, і таке виключення є можливим тільки у разі, якщо учасник товариства з обмеженою відповідальністю систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.
Також, господарський суд першої інстанції пославшись на п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008 р. № 13 зазначив, що засновник, який бажає вийти зі складу засновників товариства за власним бажанням, окрім подачі заяви про вихід, додаткові дії, в т.ч. підтвердження права в судовому порядку, вчиняти не повинен.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання дати - 11.04.2011р. моментом виходу позивача зі складу засновників товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Припиняючи провадження в іншій частині позовних вимог господарський суд послався на приписи п. ч.1 ст. 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.58 Закону України „Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Частиною 1 ст.59 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, належить виключення учасника з товариства.
Даний припис кореспондується із п.16.1 Статуту ТОВ „Мір-ТБ”.
Отже, прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Господарський суд має повноваження лише перевірити обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена у ч.2 п. 3.10 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008, № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що крім звернення учасника товариства, який бажає вийти зі складу учасників, із відповідною заявою до товариства, додаткові дії, в т.ч. підтвердження такого права в судовому порядку, від нього не вимагаються.
З огляду на наведене, в даному випадку правові підстави для задоволення позовних вимог про виключення позивача зі складу засновників товариства, відсутні, про що законно та обґрунтовано зазначено у оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, апеляційний господарський суд погоджується й з висновком місцевого господарського суду про невідповідність закону, обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання дати - 11.04.2011р. моментом виходу позивача зі складу засновників товариства, з огляду на наступне:
Як випливає із змісту позову ОСОБА_1 фактично просить встановити юридичний факт, а саме - вихід позивача зі складу засновників товариства з 11.04.2011р.
Однак, такий спосіб захисту порушеного права законом не передбачений.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України, визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Обраний позивачем по даній справі спосіб захисту порушеного права, в частині визнання датою виходу позивача зі складу засновників товариства 11.04.2011р., не відповідає наведеним правовим нормам. При цьому, будь-які інші нормативні акти, що передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як встановлення нікчемності договору, також відсутні.
Застосування визначеного позивачем способу захисту суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно із якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов’язання Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради виключити ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ „Мір-ТБ” з огляду на таке:
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.
Як вбачається з п. п. 1.1, 1.2 положення про Відділ державних реєстраторів ВК ОМР, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.12.2004 р. № 782 (а.с.60), відділ є структурним підрозділом Виконавчого комітету Одеської міської ради, підзвітний, підконтрольний та підпорядкований міському голові, виконавчому комітету Одеської міської ради.
Отже з викладеного вбачається, що Відділ державних реєстраторів ВК ОМР не має статусу юридичної особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Враховуючи те, що Відділ державних реєстраторів ВК ОМР не має статусу юридичної особи, тобто не може бути стороною у справі, в розумінні ст. 21 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо того, що позовні вимоги, в частині зобов’язання Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету ОМР виключити позивача зі складу засновників товариства підлягають припиненню як такі, що не підлягають вирішенню у господарських судах України.
Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2011р. по справі № 8/17-1767-2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: В.І. Жеков
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписаний 29.07.2011р.