ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/1130/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
судді
суддіЛуніна О.С.
Лозицької І.О.
Чорної В.В.
при секретаріГрунт Ю.В.
за участю:
позивач - ОСОБА_5
відповідач - Мазур-Каскавіч В.Г.
представник відповідачів - Вергун С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, Державної інспекції з енергозбереження про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, Державної інспекції з енергозбереження, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати дії начальника теруправління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, за приховування інформації і ненадання повної та обгрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_5 від 29.10.2010 року неправомірними.
- зобов'язати начальника теруправління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, надати повну та об'єктивну відповідь на звернення від 29.10.2010 року.
- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача усі судові витрати: зі сплати судового збору 3 грн. 40 коп., зі сплати судового збору за моральну шкоду 8 грн. 50 коп.
- відшкодувати за рахунок відповідачів солідарно грошові кошти за матеріальну шкоду у розмірі: за відправку поштової кореспонденції 14 грн. 64 коп., зі сплати комісії з платника 6 грн. 00 коп.
- відшкодувати за рахунок відповідачів солідарно грошові кошти за моральну шкоду, в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Позивач в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та в його обґрунтування зазначила, що в жовтні 2010 року вона звернулась до начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича із заявою про надання інформації. Листом від 22 листопада 2010 року позивачу була надана відповідь про відмову в наданні інформації. Позивач вважає таку відповідь неповною, необґрунтованою і неправомірною, та такою, яка порушує його конституційні права, та права передбачені ЗУ «Про інформацію»та ЗУ «Про звернення громадян».
Відповідачі, позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що в своїй заяві від 29.10.2010 року позивачка звертається з проханням надати їй відповідь на питання, які не є інформацією в розумінні ЗУ «Про інформацію», тому відповідач не мав правових підстав для задоволення інформаційного запиту ОСОБА_5 З метою недопущення перевищення своїх владних повноважень відповідач надав можливу, своєчасну, повну та обґрунтовану відповідь на заяву позивачки відповідно до чинного законодавства і не здійснював дій всупереч її інтересам, та не порушував її конституційні права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2010 року ОСОБА_5 на ім`я начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича поштою направила заяву «щодо надання інформації», яка була отримана останнім 12.11.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення.
В своїй заяві позивачка просила, виконуючи норми ЗУ «Про звернення громадян»в межах своєї компетенції та на підставі ст. ст. 8, 40, 57 Конституції України та ст. ст. 9,10, 29, 45 ЗУ «Про інформацію», в законом визначений строк надати їй відповідь по кожному порушеному питанню, а саме: 1) Коли була проведена нарада тер управління ДІзН, яка зазначається у відповіді від 30.08.10р. № 15-5/1.25-1929?; 2) Хто ініціював питання розгляду службових записок на нараді?; 3) Хто був присутній та головуючий на нараді?; 4) Хто на нараді був секретарем, який вів протокол наради та підготовлював рішення або резолюційні документи?; 5) Хто був присутній з керівників структурних підрозділів па нараді?; 6) Зазначте, яка конкретна службова записка розглядалася па нараді?; 7) Чи бралися до уваги інші службові записки на нараді? 8) З яких підстав була проведена нарада?; 9) Нарада проводилася під грифом таємно? Чи була відкритою нарадою?; 10) Хто-небудь ставив питання на нараді, що відсутня ОСОБА_5? 11) Чи були присутні з профспілкової групи теруправління ДІзЕ на нараді?; 12) Яким чином було вирішене питання щодо контролю по виконанню прийнятих рішень на нараді згідно протоколу №2 від 28.07.2010 року?; 13) Хто розглядав мої службові записки на нараді? Прошу надати завізовані копії належним чином завірені до відповіді.; 14) Хто готував відповідь 22.06.10р. на мою службову записку вх.1362 від 09.06.2010 року?; 15) Хто готував відповідь 02.08.10р. на мою службову записку вх.1590 від 06.07.2010 року?; 16) Хто годував відповідь 10.08.10р. на мою службову записку вх. .1643 від 14.07.2010 року?; 17) Хто готував відповідь 11.08.10р.на мою службову записку вх. 1659 від 15.07.2010 року?; 18) Хто готував відповідь 12.08.10р. на мою службову записку вх. 1661 від 16.07.l0p?; 19) Хто готував відповідь 12.08.10р. на мою службову записку вх. 1675 від 16.07.2010 року?; 20) Хто готував відповідь 13.08.10р. на мою службову записку вх.1677 від 19.07.2010 року?; 21) Хто готував відповідь 16.08.10р. на мою службову записку вх. 1696 від 21.07.10 року?; 22) Хто готував відповідь 17.08.10р. на мою службову записку вх. 1695 від 20.07.2010 року?; 23) Хто готував відповідь 18.07.10р. на мою службову записку вх. 1717 від 23.07.2010 року?; 24) Хто готував відповідь 11.08.10р. на мою заяву «про надання інформації»вх. 1648 від 15.07.2010 року?; 25) Хто готував відповідь 30.08.2010 р. на мою заяву вх.1778 від 02.08,2010 року?
Крім того, в заяві від 29.10.2010 року позивачка зазначила її короткий зміст, а саме «щодо надання інформації»та посилалась на норми ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про інформацію».
За результатами розгляду даної заяви, листом Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області за вих. № 155/125-2588 від 22.11.2010 року позивачці було надано письмову відповідь, якою відмовлено в надані інформації по питанням викладеним в заяві від 29.10.2010 року та роз`яснено порядок оскарження такої відповіді.
В обґрунтування такої відмови відповідач посилався на те, що позивачка звернулась з проханням надати їй відповідь на питання, які не є інформацією в розумінні ЗУ «Про інформацію», тому відповідач не мав правових підстав для задоволення інформаційного запиту ОСОБА_5
Суд, вивчивши матеріали справи, не вбачає в діях відповідачів ознак протиправності щодо ненадання повної та обґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_5 від 29.10.2010 року з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Враховуючи те, що зміст заяви від 29.10.2010 року носив інформаційний характер, її розгляд повинен був здійснюватися Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області відповідно до вимог Закону України «Про інформацію», оскільки саме на цій закон посилалася ОСОБА_5 у своєму зверненні.
Що стосується Закону Ураїни «Про звернення громадян», то його положення не розповсюджуються на дані правовідносини, оскільки питання порушенні у зверненні стосувалися виключно надання інформації.
При цьому, вирішуючи дані правовідносини суд застосовує норми ЗУ «Про інформацію»в редакції, що діяли на час розгляду заяви ОСОБА_5
Так, положеннями ст. 1 ЗУ «Про інформацію» встановлено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Згідно до ст. 8 ЗУ «Про інформацію», об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
Відповідно до ст. 32 цього ж Закону, під інформаційним запитом (надалі —запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об’єднання громадян (надалі —запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
Проте, приписами ст. 37 ЗУ «Про інформацію»передбачено, що не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю.
З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що заява позивачки «щодо надання інформації»від 29.10.2010 року не є тим предметом інфомації, з якого обов’язково повинні надаватися пояснення та роз’яснення.
Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до наказу Державної інспекції з енергозбереження від 10 серпня 2010 року, ОСОБА_5 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку і звітності територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області згідно п.6 ст. 36 КЗпП України, а отже на час подання заяви від 29.10.2010р. не була в трудових відносинах з відповідачем - Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень прав позивача при розгляді його заяви від 29.10.2010р.
Отже, суд прийшов до висновку, що при надані письмової відповіді за вих. № 155/125-2588 від 22.11.2010 року на заяву позивачки від 29.10.2011 року відповідачі - Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, начальник Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича В.Г. діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Крім того, що стосується вимоги Третяк Ю.В. про відшкодування за рахунок відповідачів солідарно грошових коштів за причинену їй моральну шкоду в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень, суд зазначає наступне.
Так, розглядаючи питання щодо цих позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 23 ЦК України, за якими моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна: 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено у п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, факт заподіяння моральної шкоди позивачкою не доведений, предмет її виникнення судом не встановлений, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Також, що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору 3 грн. 40 коп. та зі сплати судового збору за моральну шкоду 8 грн. 50 коп., то відповідно до ст. 94 КАС України суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з того, що в позові ОСОБА_5 судом відмовлено.
Крім того, позовні вимоги щодо відшкодування за рахунок відповідачів солідарно грошових коштів за матеріальну шкоду у розмірі: за відправку поштової кореспонденції 14 грн. 64 коп., зі сплати комісії з платника 6 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню, як такі, що не є судовими витратами в розумінні ст. 87 КАС України та у зв’язку з тим, що позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідачами було доведено суду правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо надання відповіді ОСОБА_5 на її заяву від 29.10.2010 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 , КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 – відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 11 липня 2011р.
Суддя
О.С. Луніна