Справа № 2а/2570/3496/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
суддів Баргаміної Н.М., Падій В.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
06.07.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неповного нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати судді Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1; зобов’язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернігівській області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 заробітної плати в повному обсязі з 26.05.2011 року із врахуванням здійснених виплат; зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області здійснити з 26.05.2011 року перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати, виходячи з розміру посадового окладу, встановленого із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік" за виключенням раніше проведених виплат, судді Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1; постанову допустити до негайного виконання.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Вказана постанова набула чинності і встановлені нею обставини не потребують доказування в силу ст. 72 КАС України. Однак, незважаючи на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року посадовий оклад позивача продовжують рахувати із розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, всі надбавки до окладу також рахуються з заниженого посадового окладу, що призводить до невпинного зниження життєвого рівня позивача. У зв’язку з цим, позивач вважає, що відповідачами порушено вимоги Законів України «Про судоустрій України» та «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює суддею Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області.
03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" № 865, якою було затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати. 31.12.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться». В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачем з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року скасовано та винесено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
При винесенні постанови про скасування рішень Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду Вищий адміністративний суд відмовляючи виходив з того, що суди при вирішенні спору не врахували, що оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо. Не містять у собі усі оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України положень щодо обмеження прав суддів на забезпечення державою благоустроєним житлом, додатковою житловою площею, надання безоплатного користування усіма видами транспорту, обов'язкового страхування життя та здоров'я за рахунок коштів державного бюджету.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.
Згідно ч. 1 ст. 47 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування відповідно до затвердженого розпису бюджету, що є підставою для затвердження кошторисів. При цьому, кошторис – це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Таким чином, доводи позивача спростовуються вищенаведеним, а тому колегія суддів не вбачає бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неповного нарахування та виплати заробітної плати судді Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 та вважає, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.В. Заяць
Судді Н.М. Баргаміна
В.В. Падій