УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-783\2006                                                  Головуючий в першій інстанції-

Вадовська Л.М. Суддя-доповідач - Доценко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ

30 серпня 2006 року    колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

-головуючого -судді- Доценко Л.І.

-суддів - Оверіной О.В., Варикаша О.Д.,

-при секретарі - Мазун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2004р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт його батька ОСОБА_4, підписаного 12 травня 1997 року в присутності нотаріуса Роздільнянської державної нотаріальної контори, з реєстрацією заповіту в реєстрі НОМЕР_1, вважаючи, що цей заповіт підписав не ОСОБА_4.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував, що його батько- ОСОБА_4 і його мати- Сворінь Олександра Павлівна знаходилися в шлюбі, від якого вони мали трьох дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_5. ОСОБА_4 належала 1\2 частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

03 липня 2003 року позивач в присутності ОСОБА_3 був ознайомлений нотаріусом з заповітом його батька - ОСОБА_4, складеного 12 травня 1997 року, згідно якого все майно ОСОБА_4 заповів   ОСОБА_3.

Про цей заповіт позивачу нічого раніше не було відомо, оскільки на його

звернення до батька - ОСОБА_4 скласти заповіт, останній відмовлявся від його

складання.       

Посилаючись на викладене, вважаючи, що заповіт підписав не ОСОБА_4, позивач просив визнати його недійсним.

Відповідачі та третя особа позов не визнали.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2005 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 161грн. 76коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.03.2005р. скасувати як незаконне та постановити нове рішення про задоволення його позову.

Колегія судців, заслухавши доповідь судді- доповідача, пояснення сторін, що з;явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. З 08 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 особисто підписав заповіт від 12.05.1997р. в присутності нотаріуса Роздільнянської державної нотаріальної контори Одеської області, з реєстрацією заповіту в реєстрі під номером НОМЕР_1. Суд першої інстанції вважає, що даний заповіт відповідає вимогам ст.ст.534, 541 ЦК України (в ред. 1963р.) і підстав для визнання його недійсним згідно ст.545ЦК України ( в ред. 1963р.) позивач не надав.

Колегія судців вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими , що відповідають вимогам ст.ст. 11,60 ЦПК України та ст.ст.534,541,543,545 ЦК України (в редакції 1963р.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується, що заповіт від 12.05.1997р. підписано не ОСОБА_4, а іншою особою і суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в клопотанні про проведення судової графологічної експертизи.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки в апеляційній інстанції ухвалою від 18.01.2006р. була призначена почеркознавча експертиза, але апелянт не здійснив оплату експертизи, в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України не надав докази для її проведення.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції державне мито стягнуто в порушення вимог ст.ст.65,66 ЦПК України ( в ред. 1963р.), оскільки рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.З ч.І п.а Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 30.04.1993р.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 307 ч.1п.1, ст.308,ст.314, ст.315,ст.319 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: