КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2716/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Бймова Л.П.   

Суддя-доповідач:  Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

   Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:   

головуючого

суддів      

      Хрімлі О.Г.,   

Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,   

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії, -          

                                                В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 31 серпня 2010 року.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року позов задоволений.      

Визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язано здійснити позивачу перерахунок і виплату доплати до пенсії у розмірі, встановленому ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 31 черпня 2010 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.   

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що доплату до пенсії позивачу слід виплачувати у розмірі, встановленому ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону.  

Разом з тим, при визначенні розміру підвищення до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та проводив виплати у вигляді 5,20 грн.

Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що постанова Кабінету Міністрів України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:   

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області - залишити без задоволення, постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2011 року - без змін.     

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                        О.Г. Хрімлі

Судді                                                            Н.М. Літвіна

                                                            Є.В. Чаку