ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/3801/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Троценко О.О.
за участю сторін
від позивача Снісаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт»про стягнення податкового боргу в сумі 1657,57 грн., -
ВСТАНОВИВ:
01.04.2011 року Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт»та просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт»на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток в сумі 826,15 грн. та в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 831,42 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг по податку на прибуток в сумі 826,15 грн. внаслідок порушення відповідачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та внаслідок порушення абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., а саме: відповідачем несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2008р. та не подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2009р. та за 1 півріччя 2009р. Також відповідач має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 831,42 грн. внаслідок порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 3 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. №1120-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», а саме: відповідачем не подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008р., не сплачено суму податкових зобов’язань, які самостійно задекларовані по деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008р., січень 2009р. та не повернено свідоцтво платника ПДВ. Таким чином на особовому рахунку відповідача рахується податкова заборгованість в сумі 1657,57 грн.
У судовому засіданні представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився 11.05.2011р., 06.06.2011р., 20.06.2011р. та 04.07.2011р., причину неявки не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.11 ст.35 КАС України, за адресою вказаною в витязі з ЄДРПОУ станом на 24.02.2011р. що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими конвертами (а.с.7,8,9,10,47,64).
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, враховуючи строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача згідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень –є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень позивача.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п.20.1.18. Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач –орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт»зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 12.03.2004р. за номером №12231200000008699 та знаходиться на податковому обліку, як платник податків у Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська з 18.03.2004р. за №3720, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №408268 та довідкою про взяття на облік платника податків від 18.03.2004р. №2560 (а.с.6,10).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт»в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які були чинними на момент виникнення боргу) має податковий борг перед бюджетом станом н 25.03.2011р. в сумі 1657,57 грн., що підтверджується сальдовими довідками які наявні в матеріалах справи (а.с.39-41).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинної на момент виникнення податкового боргу), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Як встановлено судом Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведено невиїзні документальні перевірки з питань своєчасності подання ТОВ «ВП «Моноліт»податкової звітності по податку на прибуток за результатами яких складені акти перевірки №1122/15-1/32897074 від 12.02.2009р., №3593/15-1/32897074 від 12.05.2010р. (а.с.12,14).
Так, в акті перевірки від 12.02.2009р. №1122/15-1/32897074 Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська встановлено порушення відповідачем пп. «б»та другого абзацу п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., яким встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (податковий) період, що дорівнює кварталу –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, та порушення абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України від 24.12.2002р. №398-VI зі (змінами та доповненнями), яким встановлено, що у терміни, визначені законодавством, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності, а саме: ТОВ «ВП «Моноліт»12.02.2009р. до податкової інспекції подано декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2008р. №0010771505/0 при граничному строку подання 10.11.2008р. (а.с.12).
На підставі вищезазначеного акту перевірки від 12.02.2009р. №1122/15-1/32897074 за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0010771505/0 від 12.02.2009р. на суму 170 грн., яке отримано відповідачем 12.02.2009р., що підтверджується відповідною відміткою на корінці податкового повідомлення –рішення (а.с.13).
Також в акті перевірки від 12.05.2010р. №3593/15-1/32897074 позивачем встановлено порушення відповідачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями) та п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України від 24.12.2002р. №398-VI зі (змінами та доповненнями), а саме: ТОВ «ВП «Моноліт»не подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009р. (граничний строк подання 12.05.2009р.) та 1 півріччя 2009р. (граничний строк подання 10.08.2009р.). (а.с.14).
На підставі акту перевірки від 12.05.2010р. №3593/15-1/32897074 податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0006311505/0 від 11.08.2010р. на суму 340 грн., яке отримано відповідачем 31.08.2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).
Також судом встановлено, що підприємством надані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток які залишились не сплаченими: №93988 за 11 місяців 2008р. з урахуванням наявної переплати в сумі –304,15 грн. (граничний термін сплати 30.12.2008р.) та №114837 за 2008р. в сумі –12 грн. (граничний термін сплати 19.02.2009р.), що є порушенням п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (а.с.17-20).
Крім цього, Лівобережною МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності подання ТОВ «ВП «Моноліт»податкової звітності по податку на додану вартість та затримку у поверненні свідоцтва платника ПДВ за результатами якої складені акти перевірки №227/15-2/32897074 від 20.01.2009р., №6067/15-2/32897074 від 19.07.2010р. (а.с.21,24).
В акті перевірки від 20.01.2009р. №227/15-2/32897074 Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська встановлено порушення відповідачем абзацу «а»п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., а саме: ТОВ «ВП «Моноліт»несвоєчасно подані до податкової інспекції декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2008р. граничний строк подання відповідно 20.10.2008р. та 20.11.2008. (а.с.21).
За вказаним актом перевірки від 20.01.2009р. №227/15-2/32897074 податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000281501/0 від 20.01.2009р. на суму 340 грн., яке отримано відповідачем 20.01.2009р., що підтверджується відповідною відміткою на корінці податкового повідомлення –рішення (а.с.22).
Також в акті перевірки від 19.07.2010р. №6067/15-2/32897074 позивачем встановлено порушення відповідачем пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.р. (зі змінами та доповненнями) та п.3 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. №1120-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», а саме: встановлено факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання. Крім цього в акті позивач зазначає, що 28.04.2010р. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська анульовано реєстраційне свідоцтво платника ПДВ та ТОВ «ВП «Моноліт»виключено з Реєстру платників ПДВ про що складено акт №726, однак на час звернення до суду відповідачем свідоцтво платника ПДВ до податкового органу не повернуто. (а.с.24).
На підставі акту перевірки від 19.07.2010р. №6067/15-2/32897074 податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0007181501/0 від 18.08.2010р. на суму 170 грн., яке отримано відповідачем 31.08.2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23).
Також судом встановлено, що підприємством надані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість які залишились не сплаченими: №93980 за листопад 2008р. з урахуванням наявної переплати в сумі –207,42 грн. (граничний термін сплати 30.12.2008р.); №106014 за грудень 2008р. в сумі –100 грн. (граничний термін сплати 30.01.2009р.) та №5001 за січень 2009р. в сумі –14 грн., що є порушенням п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (а.с.28-36).
Згідно даних по особовому рахунку відповідач станом на 25.03.2011р. має податковий борг, який становить 1657,57 грн., що підтверджується сальдовими довідками, які наявні в матеріалах справи (а.с.39-41).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Так, Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська, з метою погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкові вимоги:
- перша податкова вимога № 1/44 від 09.01.2009р. на суму 511,57 грн. яка була вручена 21.01.2009р. згідно копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.37);
- друга податкова вимога № 2/337 від 25.02.2009р. на суму 1133,57 грн., яка була вручена 11.03.2009р. згідно копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що зазначений податковий борг в сумі 1657,57 грн. у відповідача виник у такі строки:
- за податковим повідомленням –рішенням №0010771505/0 від 12.02.2009р. –податковий борг виник з 23.02.2009р.;
- за податковим повідомленням –рішенням №0006311505/0 від 11.08.2010р. –податковий борг виник з 11.09.2010р.;
- за податковою декларацією за 11 місяців 2008р. №93988 від 22.12.2008р. –податковий борг виник з 31.12.2008р.;
- за податковою декларацією за 2008р. №114837 від 09.02.2009р. –податковий борг виник з 20.02.2009р.;
- за податковим повідомленням –рішенням №0000281501/0 від 20.01.2009р. по ПДВ –податковий борг виник з 01.02.2009р.;
- за податковим повідомленням –рішенням №0007181501/0 від 18.08.2010р. –податковий борг виник з 11.09.2010р.;
- за податковою декларацією №93980 від 22.12.2008р. за листопад 2008р. –податковий борг виник з 31.12.2008р.;
- за податковою декларацією №106014 від 20.01.2009р. за грудень 2008р. –податковий борг виник з 01.02.2009р.;
- за податковою декларацією №5001 від 20.02.2009р. за січень 2009р. –податковий борг виник з 03.03.2009р. (а.с.65).
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення податкового боргу) податкове зобов’язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Також у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Вказані вище податкові повідомлення-рішення позивача не оскаржувались відповідачем у встановлені законом строк, а отже, податкове зобов’язання є узгодженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення податкового боргу) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідач в судове засідання не з’явився –11.05.2011р., 06.06.2011р., 20.06.2011р. та 04.07.2011р., доказів сплати податкового боргу суду не надав.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт» про стягнення податкового боргу в сумі 1657,57 грн. – задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Моноліт» (49130, м. Дніпропетровськ, пр.. Миру б. 18 кв. 323, код ЄДРПОУ 32897074) на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток в сумі 826,15 грн. (вісімсот двадцять шість грн. 15 коп.) та в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 831,42 грн. (вісімсот тридцять одна грн. 42 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.07.2011р.
Суддя
С.О. Конєва