КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2011                                                                                           № 23/39

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:             

за участю представників сторін:

від  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»:  представник – Бойчук В.І.;

від Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана»: представник – ОСОБА_1 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» та Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана»

на рішення                    Господарського суду м. Києва від 26.04.2011 року

у справі                    № 23/39 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)

за позовом                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»

до                              Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія

                              об’єднана»                

про                              стягнення 1392671,19 грн.

за зустрічним

позовом                        Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія

об’єднана»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»

про                              стягнення 1344651,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана» про стягнення 1 392 671,19  грн., у тому числі 1 354 304, 50 грн. основного боргу, 27 659,70 грн. пені та 10 706,99 грн. трьох процентів річних.

Відповідач подав зустрічний позов, яким просив стягнути з Позивача (відповідача за зустрічним позовом) вартість оплачених ним підрядних робіт іншим особам у розмірі 1 244 651,50 грн. та 100 000 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2011 у справі №23/39 в задоволенні первісного позову та зустрічного позову було відмовлено повністю.   

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Агробізнес» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та задовольнити первісний позов повністю.

ПАТ «Технологічна аграрна компанія об’єднана» також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю.

Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегією встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 28.08.2010 року між сторонами у справі було укладено договір №1, відповідно до якого ТОВ «Агробізнес» зобов’язався на виробничих площах замовника (ПАТ «Технологічна аграрна компанія об’єднана») виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сої на території Київської та Житомирської областей.

Пунктом 1.3 договору №1 від 28.08.2010 року визначено, що мінімальним обсягом робіт, який зобов’язався виконати Позивач за первісним позовом, є збір врожаю з території 10 800 га. Загальний термін виконання робіт не повинен перевищувати 24 календарних днів з 07.09.2010 року (пункти 2.3 та 2.2 договору).

В свою чергу, Відповідач за первісним позовом зобов’язався забезпечувати сільськогосподарську техніку Позивача необхідним обсягом пального, прийняти роботи після їх завершення та сплатити їх вартість виходячи з розрахунку 300 гривень за один гектар обробленої площі.

Пунктом 3.2 договору №1 від 28.08.2010 року визначено, що вартість виконаних робіт обчислюється, виходячи з акту передачі - приймання виконаних робіт, що підписаний сторонами, після кожної обробленої площі.

За наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт за договором №1 від 28.08.2010 року (№ 385 від 17.09.2010 р. на суму 294 120,00 грн., № 435 від 28.09.2010 р. на суму 472 920,00 грн.,  № 468 від 14.10.2010 р. на суму 198 810,00 грн., № 474 від 18.10.2010 р. на суму 248 040,00грн., № 557 від 23.10.2010 р. на суму 313 140,00 грн. та № 576 від 10.11.2010 року на суму 153 810,00 грн.), підписаними сторонами із зауваженнями (щодо порушення вимог підпункту 1.3. пункту 1, підпунктів 2.1 та 2.3 пункту 2 договору № 1 від 2 8.08.2010 року), вартість виконаних Позивачем за первісним позовом сільськогосподарських робіт склала 1 680 840,00 гривень.

При цьому, сільськогосподарські роботи зі збирання сої було проведено не на площі 10 800 га, як це визначено підпунктом 1.3 пункту 1 договору, а на меншій - 5 608,8 га. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 3202 від 19 жовтня 2010 року на суму 145 000,00 грн., № 3205 на суму 145 000,00 грн. та № 3422 від 26 жовтня 2010 року на суму 4 120,00 грн., Відповідачем за первісним позовом було загалом сплачено Позивачу 294 120,00 гривень за виконані ним роботи зі збирання сої.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Пунктом 5.5 договору №1 від 28.08.2010 року встановлено, що за невиконання мінімального обсягу робіт (збір врожаю з 10 800 га) сума до сплати за виконані роботи зменшується на різницю між сумою договору (відповідно до пункту 3.1 договору –3 240 000 гривень) та вартістю фактично виконаних робіт (відповідно до актів - 1 680 840,00 гривень).

Таким чином, за умовами пункту 5.5 договору Відповідач за первісним позовом має право на зменшення суми оплати за виконані роботи на 3 240 000 - 1 680 840,00 = 1 559 160 гривень.

Відповідно до умов пункту 5.5 у Відповідача вникло фактичне зобов’язання сплатити Позивачу 1 680 840 грн. –1 559 160 грн. = 121 680 гривень.

З урахуванням сплачених Відповідачем за первісним позовом грошових коштів у жовтні 2010 року, суд встановлює відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 1 354 304,50 гривень вартості виконаних робіт.

За відсутності порушення грошового зобов’язання відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій та правових наслідків, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог первісного позову у повному обсязі.

Заперечуючи проти первісного позову, ПАТ «Технологічна аграрна компанія об’єднана» звернулось до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Агробізнес» з вимогами про стягнення з відповідача за зустрічним позовом вартості оплачених ним підрядних робіт іншим особам у розмірі 1 244 651,50 грн. та 100 000 грн. штрафу.

Вимоги зустрічного позову ґрунтуються на твердженні Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним) про те, що у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом (Позивачем за первісним) він був змушений залучити до виконання необхідного обсягу робіт зі збирання врожаю сої інших підрядників.

Як вбачається з доданих до зустрічного позову доказів, платіжними дорученнями банку (від 29 вересня 2010 року № 2718 на суму 15 000,00 грн., від 14 жовтня 2010 року №  3127  на суму 15 000,00 грн., від 18 жовтня 2010 року № 3144 на суму 15 00,00 грн, від 21 жовтня 2010 року № 3308 на суму 28 000.00 грн., від 26 жовтня 2010 року № 3423 на суму 40 665,50 грн., від 3 листопада 2010 року № 3616 на суму 36 240,00 грн., № 3615 на суму 68 535,50 грн., № 3617 на суму 36 344,50 грн., від 23 листопада 2010 року № 3852 на суму 23 518,00 грн., № 3854 на суму 20 000,00 грн., № 3853 на суму 31 682,50 грн., № 3855 на суму 5040,00 грн., від 30 листопада 2010 року № 3986 на суму 8148,50 грн., № 3985 на суму 32 899,00 грн., від 17 грудня 2010 року № 4257 на суму 122 000,00 грн., від 24 лютого 2011 року № 530 на суму 121 175, 00 грн.) Позивачем за зустрічним позовом було перераховано в якості оплати послуг залучених ним суб’єктів підприємницької діяльності 658 668,50 гривень.

Інших документів, що підтверджували б факт оплати виконаних іншими виконавцями робіт на суму, яка зазначається в зустрічній позовній заяві, позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено належними засобами доказування факт оплати підрядних робіт, виконаних іншими підрядниками, на повну суму заявлених зустрічних позовних вимог у розмірі 1 244 651,50 грн., а лише на суму 658 668,50 грн.

При цьому колегія відзначає, що відшкодування вартості підрядних робіт, що здійснені третіми особами для виправлення недоліків підрядчика, може здійснюватися лише в межах фактичної вартості таких робіт.

З аналізу доданих до зустрічного позову договорів підряду вбачається, що в більшості з них вартість послуг підрядників є значно нижчою, ніж вартість тотожних послуг, визначених укладеним сторонами у справі договором №1 від 28.08.2010 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним) фактично у результаті неналежного виконання Відповідачем за зустрічним позовом (Позивачем за первісним) своїх зобов’язань отримав певну економію у вартості робіт зі збирання врожаю (відповідно до наявних у справі доказів – близько 900 491,50 гривень), а тому відсутні підстави вважати, що позивач отримав збитки.

У своїй апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом зазначає, що заявлена ним до стягнення сума  1 244 651,50 грн. – не є збитками, а є вартістю робіт, виконаних іншими підрядниками замість відповідача, та  посилається на ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

На підставі цього позивач за зустрічним позовом доручив виправлення робіт третім особам за рахунок відповідача, як це встановлено законом і пунктом 5.3 договору № 1 від 28.08.2010 року.

Проте такі твердження позивача за зустрічним позовом колегія не може прийняти до уваги як підставу для задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи із наступного.

Частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України передбачає надання  замовником  строку для усунення підрядником недоліків у роботі.

Цей строк має бути таким, щоб підрядник мав об’єктивну змогу усунути допущені ним недоліки. Замовник повинен надати суду документи в підтвердження того, що він призначав підрядникові строк для усунення недоліків.

Частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо відступи у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за зустрічним позовом не призначався строк для поставки ТОВ «Агробізнес» решти комбайнів, що мали збирати сою, а також ПАТ «ТАКО» у встановленому законом порядку не відмовлялось від Договору на виконання сільгоспробіт №1 28.08.2010р.

Листом № 386 від 22.09.2010р. ПАТ «ТАКО» звернуло увагу ТОВ «Агробізнес» на ненадання обумовленої кількості комбайнів. До 22.09.2010р. від ПАТ «ТАКО» до ТОВ «Агробізнес» не надходило жодних претензій щодо кількості поставлених комбайнів. При цьому, як вбачається із зустрічної позовної заяви, інші підрядники залучались ПАТ «ТАКО» у строк до 22.09.2010 р.

За таких обставин вимога зустрічного позову про стягнення 1 244 651,50 грн. є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції про відмову в її задоволенні таким, що відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Крім того, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення штрафу у розмірі 100 000 гривень, оскільки пунктом 5.3 договору №1 від 28.08.2010 року обов’язок сплатити штраф у цьому розмірі встановлено лише у випадку відмови виконавця від робіт за договором. У даному випадку  мова йде про неналежне виконання робіт за договором, а не про відмову від виконання своїх зобов’язань.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтами належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власних позицій суду не надано, висновків господарського суду не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» та Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана»  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 26.04.2011 року у справі №23/39 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №23/39 повернути до Господарського суду  м. Києва.

4.          Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді