ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5392/11

вх. № 5392/11

Суддя господарського суду Потапенко В.І. 

при секретарі судового засідання Гребенник Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 0243/11 від 01.06.2011 р.

відповідача - не з'явився      

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ  

до  Приватного підприємства "Бензотранс", м. Харків  

про стягнення 3 981,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  3 981,10 грн., з яких: заборгованість за послуги зв'язку в сумі 801,18 грн., заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 18,76 грн. та договірна санкція в сумі 3 161,16 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 102,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою, яка підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 15.07.2011 р. № 46/2-58/4154 (аркуш справи 54).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.02.2007 року між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 3367022 та додаткову угоду до нього № 4321704 від 14.05.2009 року.

09.02.2007 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 3366977 та додаткову угоду до нього № 3762275 від 14.03.2008 року.

09.02.2007 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 3366991 та додаткову угоду до нього № 4346165 від 04.06.2009 року.

09.02.2007 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 3366955 та додаткову угоду до нього № 4346171 від 04.06.2009 року.

Відповідно до вказаних договорів та додаткових угод до договорів позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги мобільного зв'язку, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаних договорів та додаткових угод до договорів.

Відповідно до Розділу 3 вказаних договорів (Розрахунки), нарахування за надані послуги здійснюється за тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цих договорів. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, за яким здійснюються нарахування за всіма наявними в абонента телефонами. Кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг. Розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою або за рахунок карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.11605226.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договорами та додатковими угодами до договорів виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги мобільного зв'язку та послуги безпроводного доступу до мережі Інтернет, що підтверджується звітом про платежі та балансом абонента (аркуш справи 20-21), а також рахунками за сплачені відповідачем послуги (аркуш справи 38-51). Але відповідач свої зобов`язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.02.2010 р. утворилась заборгованість за послуги зв'язку в сумі 801,18 грн.

Згідно з умовами п.п. 2.1.5., 5.2. вказаних договорів та Умовами (Правилами) користування, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати ці договори. Призупинення надання послуги та розірвання договорів не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Судом встановлено, що 06.03.2010 р. позивач за своєю ініціативою розірвав вказані договори, у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги.

Судом встановлено, що позивач 22.03.2010 р. на адресу відповідача надіслав претензію від 16.03.2010 року № 1.11605226/03 (аркуш справи 13), з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості за послуги зв'язку в сумі 801,18 грн. є обґрунтованою, доведеною суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вона підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про платежі та баланс абонента, розрахунку до претензії, відповідач має заборгованість зі сплати збору до Пенсійного фонду України в сумі 18,76 грн.

Згідно з п. 15-12, 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ № 1740 від 03.11.98 р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачують підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується в сумі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Виходячи з наведених положень законодавства, суд вважає законним та обґрунтованим стягнути з відповідача заборгованість зі сплати збору до Пенсійного фонду України в сумі 18,76 грн.

Відповідно до п.1.3 додаткових угод до договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 3367022 та № 3366977 від 09.02.2007 р. забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед Оператором не відмовлятись від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання Оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2. основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в сумі 1,92 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

На підставі зазначеного, виходячи з положень п.п. 1.1, 1.3 додаткової угоди №4321704 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 3367022 від 09.02.2007 р., позивач нарахував відповідачеві договірну санкцію в сумі 1 207,68 грн., яку просить стягнути на свою користь.

Виходячи з положень п.п. 1.1, 1.3 додаткової угоди № 3762275 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 3366977 від 09.02.2007 р., позивач нарахував відповідачеві договірну санкцію в сумі 391,68 грн., яку просить стягнути на свою користь.

Крім того, відповідно до п.1.3 додаткових угод до договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 3366991 та № 3366955 від 09.02.2007 р. забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед Оператором не відмовлятись від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання Оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 8.3. основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в сумі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

На підставі зазначеного, виходячи з положень п.п. 1.1, 1.3 додаткової угоди № 4346165 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 3366991 від 09.02.2007 р., позивач нарахував відповідачеві договірну санкцію в сумі 780,90 грн., яку просить стягнути на свою користь.

Виходячи з положень п.п. 1.1, 1.3 додаткової угоди № 4346171 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 3366955 від 09.02.2007 р., позивач нарахував відповідачеві договірну санкцію в сумі 780,90 грн., яку просить стягнути на свою користь.

Таким чином, загальний розмір договірної санкції за вказаними договорами та додатковими угодами до договорів становить 3 161,16 грн. (1207,68 грн.+391,68 грн.+780,90 грн.+780,90 грн. =3 161,16 грн.).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань штрафні санкції.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення договірної санкції вбачається судом обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а сума в сумі 3 161,160 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита в сумі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44- 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд    

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Бензотранс", м. Харків (адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, п/р 26006072366300 в АКІБ "УкрСіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 34758022) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 300335) заборгованість за послуги зв'язку в сумі 801,18 грн., заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 18,76 грн., договірну санкцію в сумі 3 161,16 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Потапенко В.І.

Повне рішення складено 26.07.2011 р.