ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5388/11

вх. № 5388/11

Суддя господарського суду Потапенко В.І. 

при секретарі судового засідання Гребенник Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 0243/11 від 01.06.2011 р.

відповідача - не з'явився   

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ  

до  ТОВ "Спорт-Експрес", м. Харків  

про стягнення 4 353,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  4 353,85 грн., з яких: заборгованість за послуги зв'язку в сумі 4 097,72 грн. та заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 256,13 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 102,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у призначені судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву і витребуваних судом документів до суду не надав, про причину неявки суд не повідомив. Згідно ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До суду повернулась ухвала про порушення провадження від 05.07.2011 року по справі 5023/5388/11, яка була направлена на адресу відповідача, зазначеній в позовній заяві: 61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, з довідкою пошти, що адресат за зазначеною адресою не проживає та за закінченням терміну зберігання.

Позивач надав суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №46/2-58/4157 від 15.07.2011 р., відповідно до якого, станом на 15.07.2011 р. за ідентифікаційним кодом 33605525 в ЄДРПОУ значиться відповідач та зареєстрований за адресою: 61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, на яку було направлено копії ухвал суду у даній справі.

Відповідно до приписів ст. 64 ГПК України, у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце слухання даної справи, відповідно до вимог чинного законодавства.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.02.2002 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4253133 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги мобільного зв'язку, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаного договору та додаткової угоди до договору.

Відповідно до Розділу 3 вказаного договору (Розрахунки), нарахування за надані послуги здійснюється за тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цих договорів. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, за яким здійснюються нарахування за всіма наявними в абонента телефонами. Кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг. Розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою або за рахунок карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.11229143.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги мобільного зв'язку, що підтверджується звітом про платежі та балансом абонента (аркуш справи 20-22), а також рахунками за сплачені відповідачем послуги (аркуш справи 25-40). Але відповідач свої зобов`язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.09.2010 р. утворилась заборгованість за послуги зв'язку в сумі 4 097,72 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з умовами п.п. 2.1.5., 5.2. договору та Умовами (Правилами) користування, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати ці договори. Призупинення надання послуги та розірвання договорів не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Судом встановлено, що 26.09.2010 р. позивач за своєю ініціативою розірвав договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4253133, у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги.

Судом встановлено, що позивач 16.10.2010 р. на адресу відповідача надіслав претензію від 12.10.2010 року № 1.11229143/10 (аркуш справи 12-13), з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за послуги зв'язку у розмірі 4 097,72 грн. є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про платежі та баланс абонента, розрахунку до претензії, відповідач має заборгованість зі сплати збору до Пенсійного фонду України у розмірі 256,13 грн.

Згідно з п. 15-12, 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ № 1740 від 03.11.98 р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачують підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується у розмірі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Виходячи з наведених положень законодавства, суд вважає законним та обґрунтованим стягнути з відповідача заборгованість зі сплати збору до Пенсійного фонду України у розмірі 256,13 грн.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита в сумі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд   

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Експрес" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, поверх 3, п/р 26005418120000 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351641, код ЄДРПОУ 33605525) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 300335) заборгованість за телекомунікаційні послуги у розмірі 4 097,72 грн., заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України у розмірі 256,13 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Потапенко В.І.

Повне рішення складено 26.07.2011 р.