1-24/2007

ВІЙСЬКОВИЙ   СУД   СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО    ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2007 року                                                                                        м.  Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням

судді                                                                                                                       Сенька М. Ф.

при секретарі                                                                                                Бордуленко М. Ю.,

за участю: обвинувача - помічника військового прокурора Феодосійського гарнізону майора юстиції

Мягкого В.М. ,

представника потерпілого - адвоката                                                                ОСОБА_2.,

та підсудного                                                                                                   ОСОБА_1 ,

розглянув   у   відкритому   судовому   засіданні   в   приміщенні   суду   кримінальну   справу   за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А 4489 сержанта служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Ширяеве Одеської області,  громадянина України,  з повною загальною середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на військову службу в травні 2003 року Ширяївським районним військовим комісаріатом,  який проживає за адресою:АДРЕСА_1,  стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд,  у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  415 ч. 1 КК України. Судовим слідством,  суд

встановив:

ОСОБА_1  16 березня 2007 року біля 17 год. 30 хв.,  керуючи спеціальним автомобілем УрАЛ 4320 в.н. НОМЕР_1,  що належить військовій частині А 4489,  рухаючись по дорозі,  що з'єднує стоянку автомобілів і штаб 1-го та 7-го дивізіонів військової частини А 4489,  здійснюючи випередження колони військовослужбовців,  в порушення вимог п.п. 13.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР) не вибрав безпечний інтервал для руху,  в наслідок чого здійснив наїзд на рядового ОСОБА_3. ,  завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження,  з приводу яких останній тривалий час перебував на лікуванні у шпиталі.

У зв'язку з останньою обставиною військовим прокурором Феодосійського гарнізону в інтересах військової частини А 4614 (шпиталь) заявлено позов до підсудного про стягнення витрат на лікування потерпшого в сумі 4475 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний Васалатов винним себе у скоєному визнав повністю,  дав показання,  які за змістом відповідають викладеному вище і пояснив,  що вибираючи інтервал для випередження колони військовослужбовців не достатньо врахував габарити транспортного засобу,  яким керував.

Крім того підсудний заявив,  що позов прокурора визнає повністю.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ці обставини ним не оспорюються.

Суд,  оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи,  та розміру цивільного позову,  які ніким не оспорювались.

За таких доказів суд знаходить доведеним,  що ОСОБА_1.  16 березня 2007 року керуючи транспортним автомобілем порушив вимоги п.п. 13.3 ПДР,  що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження і кваліфікує такі його дії за  ст.  415 ч.1 КК України.

Одночасно,  суд виключає з обвинувачення порушення підсудним вимог п.п. 1.5,  2.3. б,  12.3 ПДР,  як такі,  що носять загальний характер по відношенню до порушень,  що безпосередньо потягли наслідки.

Оскільки,  розмір цивільного позову,  заявленого прокурором підсудним та іншими учасниками судового розгляду не оспорувався,  то суд приходить до висновку,  що він відповідно до  ст.  93 і КПК України підлягає задоволенню повністю.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує в якості обставин,  що пом'якшують покарання,  щире каяття,  та повне відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Крім того суд враховує,  що Васалатов до кримінальної відповідальності притягується вперше,  як до призову на службу так і під час її проходження характеризувався виключно позитивно,  перебуває в цивільному шлюбі і на його утриманні фактично знаходиться неповнолітня дитина,  та враховує його матеріальний стан.

Поряд з тим не залишилось поза увагою суду те,  що злочин ОСОБА_1 вчинено за обставин грубої необережності,  що потягли тяжкі наслідки для здоров'я потерпілого.

Виходячи з обставин справи,  характеру та ступеню наслідків злочину,  з урахуванням особи винного,  обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції  ст.  415 ч. 1 КК України,  застосувавши  ст.  69 цього ж кодексу,  визначивши його у виді одного року позбавлення волі,  та вважає за можливе замість позбавлення волі призначити йому службове обмеження на той самий строк,  відповідно до  ст.  58 КК України.

Керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий суд

 засудив:

ОСОБА_1 визнати винними у скоєнні злочину передбаченого  ст.  415 ч. 1 КК України,  на підставі якої із застосуванням  ст.  69 цього ж кодексу призначити покарання у виді позбавлення волі строком на І(один) рік.

Відповідно до  ст.  58 КК України замість позбавлення волі призначити засудженому ОСОБА_1.  службове обмеження на той самий строк з відрахуванням із суми його грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків в доход держави.

Цивільний позов військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах військової частини А 4614 про стягнення з підсудного ОСОБА_1  витрат на лікування потерпілого в сумі 4475 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1  на користь військової частини А 4614 витрати на лікування потерпілого в сумі 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1  підписку про невиїзд скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.

Дійсна за належним підписом.