4-28/2007

ВІЙСЬКОВИЙ    СУД    СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО    ГАРНІЗОНУ

ПОСТАНОВА

2 липня 2007р.                                                                                                        м.  Сімферополь

Суддя військового суду Сімферопольського гарнізону Сенько М. Ф. при секретарі Вервес В.Г.,  за участю прокурора Ращупкіна О.А.,  слідчого Петрова В.К. та обвинуваченого ОСОБА_1,  який доставлений до суду під вартою,  розглянувши подання прокурора-криміналіста військової прокуратури Військово-Морских Сил України про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1,  обвинуваченого у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  410 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Військовою прокуратурою Військово-Морских Сил України розслідується кримінальна справа відносно начальника фінансово-економічної служби в/частини А 2320 майора ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєні злочину,  передбаченого  ст.  410 ч. 2 КК України.

З постанови слідчого від 10 травня 2007 року вбачається,  що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому,  що він сумісно з посадовими особами фінансової служби в/частини А 2934 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 2006 р. шляхом зловживання службовим становищем заволодів коштами в сумі 922653 грн. 83 коп.,  що належали до виплати в якості грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А 2934,  якими розпорядився на свій розсуд.

Суддею військового суду Сімферопольського гарнізону 5 травня 2007 року було обраано запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

26 червня 2007 року прокурор-криміналіст військової прокуратури Військово-Морских Сил України за згодою прокурора цієї ж прокуратури звернувся до суду з поданням про продовження строки тримання обвинуваченого під вартою до 4-х місяців та про його переведення з гауптвахти Кримського територіального Управління військової служби правопорядку ЗС України до слідчого ізолятору м.  Сімферополя.

Дане подання,  як це видно з його тексту,  обґрунтоване доказами на підтвердження вини ОСОБА_1,  необхідністю проведення великої кількості слідчих дій та обставинами,  та тим,  що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може зникнути від досудового слідства і суду та перешкоджатиме розслідуванню кримінальної справи.

Прокурор в суді підтримав подання і додатково пояснив,  що по справі необхідно допитати велику кількість осіб,  на яких посилався обвинувачений на свій захист,  щодо обставин отримання ними коштів які предметом злочину інкримінованого ОСОБА_1. Крім того в обґрунтування необхідності утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору прокурор послався на те,  що в умовах тримання на гауптвахті неможливо забезпечити належне медичне обслуговування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти задоволення подання і пояснив,  що не має наміру ухилятися від слідства,  чи перешкоджати розслідуванню справи. Крім того,  обвинувачений послався на те,  що в нього є двоє неповнолітніх дітей,  мати ,  яка має інвалідність та те,  що перебуваючи під вартою він не отримує грошового забезпечення,  що в свою чергу ставить сім'ю в скрутне матеріальне становище.

Вислухавши сторони ознайомившись з матеріалами кримінальної справи,  приходжу до висновку про те,  що подання слід задовольнити за таких підстав.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину,  який законом віднесено до тяжких злочинів.

Злочином завдано збитків державі у великих розмірах.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1 виконував роль організатора злочину,  а інші учасники злочину знаходились в службовій залежності від нього.

Матеріали справи містять дані на вплив ОСОБА_1 на інших обвинувачених ОСОБА_2. ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.,  про що останні напряму вказують під час допитів.

Необхідність проведення слідчих дій,  як вони наведені в поданні,  на думку судді,  викликана об'єктивною необхідністю,  в тому числі і для забезпечення перевірки доводів обвинуваченого на свій захи ст.

Посилання обвинуваченого про те,  що тримання під вартою позбавляє його можливості належним чином утримувати сім'ю,  суддею приймається як таке,  що відповідає дійсності,  але розцінюється таким,  що не ставить сім'ю в скрутне матеріальне становище,  оскільки дружина ОСОБА_1 працює і отримує належну заробітну плату. До того ж на даний час ОСОБА_1 позбавлений військового звання,  усунений від виконання обов'язків за посадою,  а тому розмір його грошового забезпечення не може суттєво вплинути на загальний дохід сім'ї.

З наведеного,  не зважаючи на позитивні дані щодо особи обвинуваченого,  стану здоров'я та інших даних на які він посилався,  приходжу до висновку що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи стосовно нього та інших осіб можливо лише в умовах його ізоляції,  а тому подання підлягає задоволенню.

Що стосується вимог подання про переведення обвинуваченого для утримання в слідчий ізолятор,  то вважаю,  що воно не обґрунтоване. Посилання прокурора про те що в умовах тримання на гауптвахті не можливо забезпечити належне медичне обслуговування обвинуваченого спростовується поясненнями останнього та довідкою начальника шпиталю.

Керуючись  ст.  165-3 КПК України,  суддя

ПОСТАНОВИВ:

Подання прокурора-криміналіста військової прокуратури Військово-Морских Сил України задовольнити частково.

Строк тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого  ст.  410 ч.2 КК України ОСОБА_1,  продовжити до 4-х місяців.

В задоволенні інших вимог подання відмовити.

На постанову до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил прокурором,  обвинуваченим,  його захисником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція.

Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.

Дійсна за належним підписом.