донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.07.2011 р.           справа №17/54

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:                      ОСОБА_1 дов. від 07.04.2011 року

від відповідача:ОСОБА_1 дов. від 02.06.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” м. Київ    

на рішення господарського суду Донецької області

від18.05.2011р.

у справі№ 17/54 (суддя Татенко В.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” м. Київ

доПриватного підприємства TRANS»                  м. Донецьк      

про стягнення 18 348грн. 01коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства F TRANS»м. Донецьк                 суми 18 348грн. 01коп., яку позивач визначив, як суму боргу, яка виникла внаслідок пошкодження вантажу при перевезенні.

Позивач, в якості правової підстави своїх вимог навів ст.ст. 22, 526, 610, 611, 614, 623, 1191 ЦК України.  

Господарський суд Донецької області рішенням від 18.05.2011р. у справі № 17/54 позовні вимоги визнав не доведеними та залишив без задоволення, виходячи з того, що позивачем не доведено належними доказами факту вини перевізника у пошкодженні товару.   

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” м. Київ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. у справі № 17/54 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим при неповному з’ясуванні обставин справи, зокрема вважає, що господарський суд безпідставно не прийняв до уваги звіт від 21.05.2010 року, пояснювальну записку водія, акт приймання продукції за кількістю та якістю від 17.05.2010 року, які, на його думку, свідчать про вину відповідача у заподіяних збитках.  

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що спірний вантаж прибув на місце розвантаження у непошкодженому кузові автомобіля.

Представник відповідача вважає рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. у справі № 17/54 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ “ІСТ Україна” (експедитор) та Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн»(замовник) укладено договір №578UT/450 від 29.05.2008 року на надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого експедитор зобов’язувався надавати замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Між ТОВ “ІСТ Україна” (експедитор) та ПП «WEF TRANS»                    (перевізник) 01.01.2009 року укладено договір № ТЕО/ЭП-62/1-U, предметом якого сторони визначили взаємовідносини сторін, які виникають при транспортуванні у міжміському сполученні вантажів, відзиваємих експедитором для перевезення транспортом перевізника (або його субпідрядників).

На підставі заявки від 14.05.2010 року ТОВ “ІСТ Україна” (експедитора), перевізником ПП TRANS»прийнято до перевезення за товарно-транспортною накладною серії 12ААА № 675137 від 14.052010року вантаж –тютюнові вироби у коробках автомобілем державний номер           № 03958 ЕВ за маршрутом м. Київ - м.Дніпропетровськ.

При вивантаженні автомобіля одержувачем вантажу було виявлено пошкодження вантажу на суму 18 348грн. 01коп., про що Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн»за участю представника перевізника складено акт приймання продукції по кількості та якості від 17.05.2010 року, в якому зазначено: «тент, трос, пломба без пошкоджень; при прийманні товару виявлено чотири палети з товаром впали, що призвело до пошкодження сигарет; при падінні короба всією вагою надавили на двері, в щілину полився дощ, від води короба та паспорта розповзаються в руках; та визначена кількість невистачаючої (м’ятої, порваної, підмоченої) товарної продукції». Комісія зробила висновок, що порча виникла при транспортуванні.

Замовник - Підприємство з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн»пред’явило ТОВ “ІСТ Україна” (експедитору) претензію № 192 від 25.05.2010 року на суму 18 348грн. 01коп., яка позивачем була задоволена у повному обсязі, платіжним дорученням № 3185 від 22.12.2001 року позивач перерахував вищевказану суму замовнику.

ТОВ “ІСТ Україна” пред’явило претензію № 412 від 11.08.2010 року перевізнику ПП  TRANS», яка залишена без задоволення. 18.01.2011 року претензія направлена вдруге, і також залишена без задоволення.

Позивач звернувся з позовом до Приватного підприємства TRANS», в якому просив стягнути на його користь суму 18 348грн. 01коп., яку визначив, як суму боргу, яка виникла внаслідок пошкодження вантажу при перевезенні.

Статтею 2 Закону України «Про транспорт»встановлено, що відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, регулюються цим законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про транспорт»відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов’язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України.         

Згідно із статтею 314 Господарського Кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Пунктом 8.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України (затв. Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року) встановлено, що закріплення, укриття, ув’язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються замовником.

При дослідженні наявного в матеріалах справи акту від 17.05.2010 року встановлено, що спірний вантаж прибув у автомобілі з непошкодженими пломбами вантажовідправника.

За приписами абзацу 2 п.65 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (затв. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. № 401), вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.

Згідно з п.13.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Оскільки спірний вантаж прибув у справному автомобілі з непошкодженими пломбами вантажовідправника, тому був виданий без участі перевізника, що відповідає приписам вищевказаних Правил.

Відповідно до п. 15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом у разі зіпсування або пошкодження вантажу обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку №4 даних Правил.

Сторонами відповідний акт не складався.

Пунктами 13.6, 13.7 Правил передбачено, що у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформлюються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.  

Вищевказана експертиза сторонами не проводилась, акт приймання продукції по кількості та якості від 17.05.2010 року не містить відомостей щодо правильності розміщення вантажу в автомобілі, причин падіння чотирьох палет з цигарками; в акті відсутні відомості яким саме чином виявлена порча пачок з тютюновою продукцією, їх стан на момент вскриття опломбованого транспортного засобу.

В акті про знищення некондиційних тютюнових виробів від 17.05.2010 року не зазначено спосіб знищення підмочених тютюнових виробів.

При наявності даних обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не визнає акт приймання продукції по кількості та якості від 17.05.2010 року та акт про знищення некондиційних тютюнових виробів від 17.05.2010 року належними доказами, які б підтверджували вину перевізника у незабезпеченні збереженості вантажу, що перевозився.

Відповідно до статті 133 Статуту автомобільного транспорту автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Згідно із статтею 134 Статуту автомобільного транспорту автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Оцінивши в сукупності представлені докази, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає що, позивачем не доведено понесення збитків в пред’явленій до стягнення сумі.  

На підставі викладеного, колегія суддів вважає висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” про стягнення з Приватного підприємства TRANS»суми 18 348грн. 01коп., збитків у зв’язку з недоведеністю правильним.  

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. у справі № 17/54 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ Україна” м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. у справі № 17/54 залишити без змін.

Головуючий                                                                   Т.А. Шевкова

Судді          К.І. Бойченко  

          Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

                                                                                                    1 –позивачу                    

                                                                                                    2 –відповідачу                    

                                                                                                    3 –до справи                    

                                                                                                    4 –гос. суду Донецької області                                                                                                                        5 – ДАГС