УХВАЛА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В. Суддів: Берзіньш В.С.
Терент"євої Н.М. при секретарі Буровій Г.В., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Консоль ЛТД" про примусове виконання договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про примусове виконання договору і покладення на відповідача зобов"язання по передачі гаражного приміщення НОМЕР_1, посилаючись на те, що 23.04.1997р. між ним та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатоквартирного жилого будинку, відповідно до якого ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов»язалась передати йому гараж вартістю 5500 доларів США. При розподілі гаражних приміщень йому було виділено гараж НОМЕР_1. Додаткова угода від 18.02.2002 року між фірмою та дружиною позивача була визнана недійсною рішенням суду апеляційної інстанції, тому зобов"язання відповідача про передачу позивачу гаражного приміщення повинно виконуватися на підставі вищезазначеного договору.
Рішенням суду від 18 травня 2006 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення його позову, зазначивши про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення Апеляційного суду АРК від 08 листопада 2004 року, яким додаткова угода від 18.02.2002 року між фірмою та дружиною позивача була визнана недійсною, тобто сторони по договору від 23.04.1997 року приведені у первісне положення; позивач є учасником договору про спільну діяльність, виконав усі зобов"язання із свого боку, тому має право вимагати від відповідача також виконання його зобов"язань; судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновкив суду не відповідають фактичним обставинам по справі.
Розглянувши справу в межах апеляційної скарги, вислухавши позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позову, оскільки рішенням суду від 15 липня 2003 року було відмовлено у позові ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 і задоволено зустричний позов фірми про припинення зобов'язань за договором від
Справа №22-5192/2006р. Головуючий в 1 інстанції Гнусарев В.К.
Доповідач Шестакова Н.В.
23.04.1997р.про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатоквартирного жилого будинку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду.
Як свідчать матеріали справи, договір від 23.04.1997р. між сторонами по справі про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатоквартирного жилого будинку, а також додаткова угода від 18.02.2002 року між фірмою та дружиною позивача неодноразово були предметом судового дослідження. У цей час одночасно існують рішення суду від 15 липня 2003 року, котрим було відмовлено у позові ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 і задоволено позов фірми про припинення зобов'язань за договором від 23.04.1997р., а також рішення Апеляційного суду АРК від 08 листопада 2004 року, яким додаткова угода від 18.02.2002 року між фірмою та дружиною позивача була визнана недійсною, з приведенням сторін у первісне становище (а.с.8,9,15,18,19).
При таких обставинах рішення суду від 15 липня 2003 року, яке набрало чинності, перешкоджає задоволенню позову про примусове виконання договору від 23.04.1997 року про сумісну діяльність, оскільки встановлює преюдіціальні факти щодо правової оцінки дійсності договору від 23.04.1997р. і додаткової угоди від18.02.2002 року. Так суд встановив, що позов ОСОБА_1 необгрунтований, позов ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про припинення зобов'язань за договором від 23.04.1997р. підлягає задоволенню на підставі дії додаткової угоди від 18.02.2002 року.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення , що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції від 18 травня 2006 року відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.Справа №22-5192/2006р. Головуючий в 1 інстанції Гнусарев В.К.
Доповідач Шестакова Н.В.