Справа № 22ц-1089\2007р.                           Головуючий у першій інстанції - Бечко Э.М.

Категорія - цивільна                                                                  Доповідач - Зінченко С.П.

УХВАЛА

Іменем      України

11 липня 2007 року                                                                                        місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

Головуючого      судді -                              Літвіненко І.В..

суддів                         Зінченко С.П., Бобрової І.О.

при секретарі     РачовоїІ.Г.

з участю перекладача        Шавша Т.В.

позивача                                       ОСОБА_1

представника  позивача    ОСОБА_5

відповідачів:                                   ОСОБА_3 ОСОБА_4

третьої особи                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 14.05.2007року року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб КП «Деснянське» Чернігівської міської ради та ОСОБА_3 про вселення в квартиру та зміну договору житлового найма -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючі свої вимоги тим, що в 1981 році вони на сім"ю два чоловіка, отримали квартиру АДРЕСА_1 Квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 11,8м2 та 17,5м2. В 1984 році позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, за згодою всіх членів сім" ї, остання стала проживати в спірній квартирі. За період спільного життя у них народилось два сина: 1986 та 1989 року. В 1997 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, відповідачка з дітьми залишилась проживати в спірній квартирі. Вона з дітьми, користувалась кімнатою 11,8 м2, а відповідачі кімнатою 17, 5м2. В серпні 1997 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3 яка за договором найму проживає за іншою адресою, оскільки, відповідачі не дають згоди на її вселення в квартиру. Посилаючись на ст.65 ЖК України просили вселити ОСОБА_3 в спірну квартиру. Під час розгляду справи, позивачі доповнили позовні вимоги та просили змінити договір найму житлового приміщення, зазначеної квартири, виділивши їм, а також ОСОБА_3 в користування кімнату 17,5м2, укласти на цю кімнату договір житлового найму на позивачку ОСОБА_1, а відповідачам виділити в користування

кімнату, житловою площею 11,8 м2. Третя особа - ОСОБА_3 яка, в судовому засіданні, заявила самостійні вимоги щодо вселення в квартиру та зміну умов договору житлового найму, посилалась на те, що вона, як дружина позивача бажає проживати разом з ним, а також здійснювати нагляд за хворою позивачкою, ОСОБА_1

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2007 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 а також ОСОБА_3 про вселення в квартиру та зміну умов договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. При цьому, зазначають, що суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права. Вважають, що жиле приміщення, що виділяється при зміні договору найму жилого приміщення не може бути меншим рівня середньої забезпеченості жилою площею в даному населеному пункті за загальним розміром, а не за часткою жилої площі, яка припадає на кожного із членів сім»ї, що виділяються. На думку позивачів, об»ектом найму жилого приміщення можуть бути кімнати площею 11,8м2 та 17,5 м2, житлова площа яких дост ат ня для ви ділення в користування сторонам по справі. На їх думку , в користування позивачів та третьої особи необхідно виділити кімнату розміром. 17,5м2. Апелянти зазначають, що виділення відповідачам в користування кімнати 11,8 м2, не погіршить їх житлові умови, оскільки і на даний час вони користуються саме цією кімнатою. А також зазначають, що суд, при ухваленні рішення, порушив ст.65 ЖК України, оскільки відповідно до зазначеної норми позивач ОСОБА_2 має право на вселення в квартиру своєї дружини, без письмової згоди всіх проживаючих в спірній квартирі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що в спірній квартирі зареєстровані та проживають 5 чоловік: наймач-ОСОБА_1, її син ОСОБА_2, його колишня дружина ОСОБА_3та їхні діти ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6, на кожного з них в спірній квартирі, припадає по 5,8м2. Якщо, відповідачам буде виділена кімната 11,8м2, це призведе до штучного погіршення їх житлових умов та необхідності постановки на квартирний облік, що є порушенням ст.104 ЖК України. Також суд прийшов до висновку, що відсутність згоди відповідачів на вселення в квартиру дружини позивача - ОСОБА_3 є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині відповідно до ст.65 ЖК України Крім того, суд зазначив, що стан здоров"я позивачки ОСОБА_1 не може бути підставою для задоволення вимог щодо вселення в квартиру ОСОБА_3 оскільки суду не надано жодного доказу, що позивачка потребує стороннього догляду і що син позивачки не може за нею доглядати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як видно з матеріалів справи та встановлено в суді, спірна двохкімнатна квартира знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 17,5м2 та 11,8м2. В спірній квартирі зареєстровані та проживають 5 чоловік: наймач-ОСОБА_1, її син ОСОБА_2, його колишня дружина ОСОБА_3та їхні діти ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6, на кожного з них в спірній квартирі, припадає 5,8м2. Суд приймаючи рішення по справі, обгрунтованно дійшов до висновку, що виділення відповідачам кімнати 11,8м2, призведе до штучного погіршення їх житлових умов та необхідності постановки на квартирний облік, що є порушенням ст.104 ЖК України... Суд вірно зазначив, що при вселенні в спірну квартиру ОСОБА_3 зменшиться розмір житлової площі на кожного проживаючого в квартирі, тим самим, будуть порушені права колишніх членів сім"ї позивачів. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам ст.64, 65, 104 ЖК України.

Доводи апелянтів, що виділення відповідачам в користування кімнати 11,8 м2, не погіршить їх житлові умови, оскільки і на даний час вони користуються саме цією кімнатою не заслуговують уваги., оскільки суперечать ст.104 ЖК України., Виходячи з зазначеної норми, та п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», поділ жилого приміщення не може бути допущенний, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов

Також, судовою колегією апеляційного суду не приймаються до уваги твердження апелянтів в той частині, що суд зобов»заний на вимогу наймача вселити в квартиру членів сім»ї, або інших осіб. Відповідно до ст.65 ЖК України та роз"ясень п.9 зазначеної Постанови Верховного суду України, відсутність письмової згоди членів сім»ї наймача на вселення, є підставою для відмові у задоволенні позову. Також не заслуговують уваги твердження апелянтів в той частині, що позивачка потребує стороннього нагляду, оскільки не надано суду першої інстанції, та апеляційному суду жодного доказу.

Крім того, судова колегія вважає, що при здійсненні цивільних прав, особа повинна додержуватися моральних засад суспільства відповідно до ст.13 ЦК України.

А також, судова колегія вважає, що позивачі в порушення ст.ст.3, 42 ЦПК України, не мали правових підстав звертатись до суду з зазначеним позовом. Оскільки вони діяли в інтересах ОСОБА_3 не маючи для того повноважень від останньої.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, ч. 1 ст.307, 311, 313, 317, 319 ЦПК України, ст.ст.63, 64,65, 103,104 ЖК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.05.2007року - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду від 14.05.2007 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.