Справа № 22ц-1020/2007 р.                                          Головуючий у першій інстанції -

Карапута Л.В.

Категорія - цивільна      Доповідач - Боброва І.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 липня 2007 р.                               Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді:    Смаглюк Р.І.,

суддів:    Бобрової І.О., Зінченко С.П.,

при секретарі:                       Рачової І.І.,

за участю:                              Представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до КП „Деснянське" Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року позивач звернулася з позовною заявою, в якій зазначила, що в вона працює старшим педагогом організатором у відповідача з 19.02.1997 року. З цього часу їй не нараховувалися педагогічний стаж та надавалася щорічна відпустка всього 28 календарних днів, при тому, що вона має право на 42 календарних дні. Ці соціальні гарантії були поновлені рішенням Деснянського районного суду. Вимоги про відшкодування моральної шкоди при розгляді тієї справи не заявлялися, як і не заявлялися вимоги про стягнення витрат на правову адвокатську допомогу в сумі 1 500 грн.

Позивач вважає, що в зв'язку з протиправними діями з боку відповідача їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в п'ять тисяч грн. На протязі тривалого часу, а саме з 19.02.1997 р. і по час винесення судового рішення, вона була позбавлена прав, що були гарантовані їй Законами України „Про освіту" та „Про відпустки". Протиправність дій відповідача доведена рішенням Деснянського районного суду від 26.05.2006

р.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2007 р. позов ОСОБА_1 задоволений частково. З КП „Деснянське" Чернігівської міської ради стягнуто 1 500 грн. - витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення від 15 травня 2007 p., стягнувши з відповідача на її користь 5 000 грн. моральної шкоди, 500 грн. - витрат на правову допомогу; 30 грн. - на ІТЗ; 89,25 грн. - судових витрат. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апелянт наголошувала на тому, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 61, 84, 88 ЦПК України. Суд, постановляючи рішення, не врахував, що факт незаконності дій відповідача встановлений рішенням суду, що набрало чинності і тому цей факт не підлягає доказуванню. Протягом семи років відповідач позбавляв її прав, гарантованих чинним законодавством України, що завдало моральних страждань. Зокрема, вона сама виховує неповнолітнього сина, а тому недоплата на протязі семи років грошових коштів, на які вона має законне право, є для неї дуже суттєвим.

На думку апелянта, суд невірно застосував постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4, а також невірно послався на ст. 88 ЦПК України, відмовивши у стягненні 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, оскільки частково вимоги позивача були задоволені.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали даної справи та справи №2-921/06, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вірно встановив, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.05.2006 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 Відповідача КП ЖКГ Деснянського району, що в подальшому реорганізоване у КП „Деснянське" Чернігівської міської ради, зобов'язано:

зарахувати ОСОБА_1 до педагогічного стажу стаж роботи з 19.02.1997 р. по 02.01.2004 р. на посаді ст. педагога організатора;

здійснити ОСОБА_1 відповідну доплату, передбачену чинним законодавством України, за педагогічний стаж роботи з 19.02.1997 р. по 02.01.2004 p.;

надати             ОСОБА_1    відпустку,    передбачену    чинним

законодавством України, з урахуванням педагогічного стажу роботи з 19.02.1997 р. по 02.01.2004 p.; На користь ОСОБА_1 стягнуті з відповідача понесені нею судові витрати.

Проте суд першої інстанції при постановлені рішення від 15 травня 2007 р. невірно дійшов висновку, що представником позивача не доведений факт спричинення моральної шкоди, як втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних позивачеві відповідачем у зв'язку з не зарахуванням до педагогічного стажу стаж роботи з 19.02.1997 р. по 02.01.2004 р. на посаді ст. педагога та причинного зв'язку між шкодою та противоправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як зазначалося вище, крім не зарахування ОСОБА_1 педагогічного стажу роботи з 19.02.1997 р. по 02.01.2004 р. на посаді ст. педагога в загальний стаж, судом при постановлянні рішення від 26.05.2006 p., були встановленні факти не донарахування заробітної плати за цей період, а також ненадання в належному розмірі відпусток на протязі семи років, яка становить 42 календарні дні (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. №346) замість 28 календарних днів.

Апеляційний суд вважає, що порушення соціальних гарантій, що були допущені відповідачем, які тривали сім років і відповідно впливали на якість життя позивачки є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Не можна погодитися з висновком суду, що в діях відповідача немає вини за відсутності посилання на це в рішення суду від 26.05.2006 р. Сам по собі факт поновлення судом порушеного права на соціальну гарантію є підставою вважати, що права позивача відповідачем порушувалися і дії останнього щодо позивача, відповідно, були протиправними.

Апеляційний суд вважає, що діями відповідача позивачеві була завдана моральна шкода, розмір якої суд визначає в сумі 300 грн. з врахуванням обставин справи, керуючись вимогами розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, апеляційній суд виходить з того, що вони складаються з суми судового збору

(a.c. 3,4,48), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.5,55) та витрат на правову допомогу (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦГЖ України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлялися дві позовні вимоги, одна з яких задовольняється частково. Враховуючи наведене, відшкодуванню підлягає сума 66,3 грн. (8,5 грн. та 4,25 грн. - судовий збір при зверненні до місцевого та апеляційного судів; 7,5 грн. та 7,5 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 1 інстанції і в апеляційному суді та 38,55 грн. -витрати на правову допомогу. Ця сума вирахувана відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. №590 та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення в іншій частині відсутні.

Рішення суду від 15 травня 2007 р. в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1 500 грн. скасовано із закриттям провадження у справі ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04.07.2007 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст. ст. 88, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦГЖ України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2007 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КП „Деснянське" Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з КП „Деснянське" Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 300 (триста) грн.

Стягнути з КП „Деснянське" Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 66 (шістдесят шість ) грн. 30 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.