Справа № 22ц-1080/2007р. Головуючий у першій інстанції -
Марченко М.М.
Категорія - цивільна Доповідач -Мельниченка Ю.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ІШУТКО В.М., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.,
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
з участю: представника позивачів - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дочірнього підприємства „Управління майном" ЗАТ „Чернігівоблбуд" про визнання за сім"єю ОСОБА_1, яка складається з чотирьох чоловік, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року, яким відмовлено в задоволенні їх позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про визнання за сім"єю ОСОБА_1, яка складається з чотирьох чоловік, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не дослідження та недоведення фактів, на які посилається суд. Апелянт вважає, що висновки суду протирічать один одному. Зокрема, судом встановлено, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі з 14.03.1997 року, і в той же час ставить під сумнів цей факт і приходить до висновку, що вони проживають у спірній квартирі з жовтня 1998 року, тобто з часу прийняття виконкомом рішення про обмін ордерів. На думку апелянта, відповідачем незаконно було включено спірну квартиру до статутного фонду, оскільки відсутні будь-які докази того, що відповідач є власником квартири і має право нею розпоряджатися, а з довідки КП "Ніжинське МБТІ" вбачається, що право
власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано. Суд невірно тлумачить положення ч.1 ст. 344 ЦК України щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, та не врахував вимоги ст. 335 ЦК України щодо набуття права власності на безхазяйну річ. Суд не взяв до уваги той факт, що представники органів місцевої влади визнають позов в повному обсязі і не заперечують визнання за позивачами право власності на спірну квартиру, а також той факт, що відповідач безпідставно володіє спірною квартирою і створює перепони у оформленні даної квартири у власність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неможливість визнання права власності за позивачами на спірну квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю, відповідно до вимог ст.344 ЦК України.
Статтею 344 ЦК України (2004 року) передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто після 31 грудня 2000 року.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 володіє квартирою АДРЕСА_1 з листопада 1998 року, що крім іншого підтверджується ордером на жиле приміщення №18 від 02 листопада 1998 року (а.с.17).
Таким чином вимоги позивачів про визнання за ними права власності за набувальною давністю, відповідно до ст.344 ЦК України заявлені передчасно.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на ст.335 ЦК України - набуття права власності на безхазяйну річ, оскільки ст.303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції і питання набуття права власності на безхазяйну річ не було предметом дослідження у суді першої інстанції.
Не заслуговують також на увагу доводи апелюючої сторони про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв"язку з незалученням до участі у справі в якості відповідача ЗАТ „Чернігівоблбуд", оскільки згідно розділу 4 п.4.1 Статуту ДП „Управління майном" ЗАТ „Чернігівоблбуд" спірна квартира належить до майна даного підприємства, а згідно п.3.2 зазначеного статуту підприємство самостійно розпоряджається своїм майном і використовує його в межах, встановлених дійсним Статутом, одержує майнові і особисті немайнові права, виступає позивачем і відповідачем у судах різних рівнів від свого імені (а.с.60, 62).
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції постановлено без порушення норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.301, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.