Справа № 22ц-998/2007                                             Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                                    Коверзнєв В. О.

Доповідач - Позігун М.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2007 року                                                                                                         м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді:    ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:       МАМОНОВОЇ О.Є., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.,

при секретарі:   ГАВРИЛЕНКО Ю.В.

з участю:   представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2007 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стафі" на Хмельниці (Чеська Республіка) про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 травня 2007 року, якою було закрито провадження у справі за його позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Стафі" на Хмельниці (Чеська Республіка) про відшкодування шкоди. Незаконність ухвали суду апелянт обґрунтовує тим, що закриваючи провадження у справі суд безпідставно керувався Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року, ратифікованим 10 січня 2002 року, оскільки на час виробничої травми діяв договір між СРСР та ЧРСР про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 12 серпня 1982 року, згідно якого він має право на звернення з позовом про відшкодування шкоди по місцю свого постійного проживання.

Заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду судами України, а оскільки шкоди позивачу завдано на території Чеської Республіки, то відповідно до ст. 49 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах цивільно-правовий спір підлягає розгляду компетентним органом юстиції Чеської Республіки.

Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону. Хоча відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство і здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право", але якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Виходячи ж зі змісту як шостого так і сьомого розділів Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, підписаного у м. Києві 28 травня 2001 року, ратифікованого Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-ПІ, спірні правовідносини регулюються законодавством Чеської Республіки, а тому компетентним органом при розгляді справи є відповідний орган юстиції саме Чеської Республіки, законодавство якої підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги і щодо необхідності застосування Договору між СРСР та ЧРСР про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 12 серпня 1982 року, який діяв на час отримання виробничої травми, оскільки відповідно до ч. З ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

ОСОБА_1 звернувся ж до суду з позовом 27 січня 2003 року в період дії Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, підписаного у м. Києві 28 травня 2001 року, ратифікованого законом України від 10 січня 2002 року № 2927-Ш.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті судового рішення, як і доводи апелянта в судовому засіданні щодо обов'язку суду направити справу за підсудністю до суду Чеської Республіки, оскільки виходячи з положень глави 1 третього розділу ЦПК України направлення справи за підсудністю можливе лише в межах судів України однієї юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 303, 307,   312 ч.1 пі, 314, 315, 317, 319  ЦПК України

суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2  відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.