УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 травня 2007 року                                                                         Колегія судців судової пала-

ти у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - судді   Курської А.Г., суддів -   Горбань В.В.,

Шаповалової О А., при секретарі -   Сафіній Ф.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну спра­ву за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Армянськ про визнан­ня бездіяльності відповідача неправомірною та спонукання до вчинення дій, за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Армянського міського су­ду АР Крим від 27.02.2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури м. Ар­мянськ, в якому просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною і спонукати йо­го до прийняття рішення за поданою заявою. Він вказує на те, що 14.09.2006 року напра­вив до Прокуратури м. Армянськ заяву про притягнення керуючого санацією МВУ ЖКГ м. Армянськ ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КПК Украї­ни, однак вказана заява не була розглянута у встановленому порядку. В судовому засідан­ні ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну підстав та предмету адміністративного по­зову, в якому просив визнати бездіяльність Прокуратури м. Армянськ щодо ненаправлен-ня йому копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи протиправною та зобов'язати відповідача надіслати на його адресу копію постанови про відмову в пору­шенні кримінальної справи, винесеної за його заявою 20.09.2006 року.

Ухвалою Армянського міського суду АР Крим від 27.02.2007 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Армянськ про ви­знання бездіяльності відповідача неправомірною та спонукання до вчинення певних дій закрито. ОСОБА_1 роз'яснено, що він має право оскаржити дії слідчого чи прокуро­ра в порядку, передбаченому ст.ст. 234-236 КПК України, а також оскаржити постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 236-1 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 27.02.2007 року скасува­ти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що, за­криваючи провадження у справі, суд помилково застосував норми процесуального права, а це призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що висновок суду відносно предмету позовних вимог (оскарження) є помилковим, оскільки ним оскаржено бездіяльність прокуратури щодо ненаправлення йому копії постанови про відмову у по- , рушенні кримінальної справи й встановлення зобов'язання щодо направлення зазначеної копії. Згідно з вимогами Інструкції з діловодства в органах прокуратури, яка затверджена наказом Генерального прокурора України № 90 від 28.12.2002 року, направлення копії постанови не є процесуальною дією слідчого і належить до обов'язку працівника секрета­ріату (канцелярії) прокуратури. Порядок оскарження бездіяльності посадових осіб органів прокуратури щодо направлення копії постанови про відмову у порушенні кримінальної

Справа № 22-а-3200/2007                                                                         Головуючий у першій

інстанції Таран Л.О.

Доповідач- Шаповалова О А.

2

справи, статтями 234-236 КПК України, на які посилається суд, не встановлений, у зв'язку  

з чим посилання суду на них є необгрунтованим та помилковим.                                              

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1

, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий роз-

гляд до суду першої інстанції.                                                                                                   

Вирішуючи питання про закриття провадження по справі, суд першої інстанцій дій-

шов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку адміністративного

судочинства, оскільки ці правовідносини врегульовані кримінально-процесуальним зако-

нодавством України.                                                                                                                

Такий висновок суду суперечить вимогам процесуального законодавства.                       

Рішенням Конституційного суду України від 25.05.2001 р. № 6 р/п 2001 „...щодо від-  повідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четверте-  го, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України" кримінальне судо- чинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу  України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду  (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а та-  кож діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених,  підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб  з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно з зазначеним рішенням Конституційного суду України судам не підвідомчі в порядку цивільного судочинства (а на даний час - у порядку адміністративного судочинс­тва) скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання та досудового слідства, якщо за­конодавством встановлено інший судовий порядок оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, ко­ли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встанов­лено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 234 та ч. 2 ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені тільки дії слідчого та прокурора. Щодо оскарження бездіяльності та вимог щодо спону­кання на здійснення певних дій, то ці питання знаходяться за межами кримінального су­дочинства, у зв'язку з чим не підлягають розгляду в такому провадженні.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Армянськ про визнання бездіяльності відповідача непра­вомірною та спонукання до вчинення певних дій підлягала розгляду у порядку не кримі­нального, а адміністративного судочинства.

Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по справі є помилковим, оскільки не відповідає нормам процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 195,196,199, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Армянського міського суду АР Крим від 27.02.2007 року - скасувати, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня на­брання законної сили до суду касаційної інстанції.