ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 р. Справа № 18/790/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1 за дорученням № 02/02-17/2/260 від 14.02.2011 року
відповідача –ОСОБА_2 за дорученням №49 від 25.03.2011 року, ОСОБА_3 за дорученням б/н від 25.03.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2280 П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року у справі
за позовом Полтавської міської ради, м. Полтава
до Приватного акціонерного товариства «Полімпекс», м.Полтава
про визнання договору оренди землі недійсним
встановила:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Договір оренди землі площею 20428 кв.м. по вул. Новий базар,9 в м.Полтаві, укладений 23.07.2008 року між Полтавською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Спільне україно-німецьке підприємство «Полімпекс»визнано недійсним. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Полімпекс» на користь Полтавської міської ради 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вказує на те, що господарський суд не дослідив реальну можливість проведення земельного аукціону на момент укладення Договору. Необхідність проведення аукціонів, в певних випадках, що не стосуються спірного договору, встановлена законодавцем. Проте, на момент укладення спірного Договору, не існувало порядку проведення земельних аукціонів. З урахуванням того, що на момент укладення Договору такий вид діяльності як «організація й проведення земельних аукціонів»був видом діяльності, що підлягав ліцензуванню, Полтавська міська рада мала б укласти договір з особою, що має таку ліцензію. Проте, ліцензійних умов, щодо вищевказаного виду діяльності в 2008 році не існувало.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що є безпідставними посилання відповідача на неможливість проведення Полтавською міською радою відповідного земельного аукціону, оскільки до земельної ділянки площею яка не обтяжена майновими правами третіх осіб повинні були застосовані вимоги ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України щодо набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, виключно на аукціонах.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.07.2005 року між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) та Закритим акціонер товариством «Спільне україно-німецьке підприємство «Полімпекс»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Полімпекс») (орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20.07.2005 року №451 (т.1 а.с.119-121).
Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 26.04-06.05.2005 року по справі №12/54-12/44 в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації речового ринку, яка знаходиться за адресою: Україна, м.Полтава. вул. Новий Базар,9.
Згідно з п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20428 кв.м.згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід’ємною частиною цього договору.
У п. 3.1 Договору зазначено, що цей договір укладено на термін з 22 червня 2005 року до 22 червня 2008 року.
Рішенням двадцять восьмої сесієї п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008 року «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельним ділянками»ЗАТ «Спільне україно-німецьке підприємство «Полімпекс»продовжено право оренди земельної ділянки на 5 років (т.1 а.с.11-17).
23 липня 2008 року між Полтавською міською радою (орендодавець) та ЗАТ «Спільне україно-німецьке підприємство «Полімпекс»(орендар) укладено Договір оренди землі, зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 05.08.2008 року №393-П (т.1 а.с.19,20).
Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішенням двадцять восьмої сесієї п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008 року в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування речового ринку, яка знаходиться за адресою: Україна, м.Полтава. вул. Новий Базар,9.
Згідно з п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20428 кв.м.згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід’ємною частиною цього договору.
У п. 3.1 Договору зазначено, що цей договір укладено на термін з 19 червня 2008 року до 19 червня 2013 року.
Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені часі першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 203 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спі| договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.2009 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладання договору оренди земельної ділянки із земель державної і комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно з ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою ст.134 цього кодексу.
Таким чином, станом на дату укладення договору оренди землі діяли норми ст.16 Закону України «Про оренду Землі»та ст.ст.124,134 Земельного кодексу України діяли в редакції Закону України № 309-УІ від 03.06.2008 року, згідно яких набуття права оренди земельної ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (паї,частки), що належать державі.
Законодавцем було встановлено виключно конкурентний порядок набуття права оренди, а також встановлено випадки, коли такий спосіб не застосовується, зокрема у випадку розташування на земельній ділянці нерухомого майна, що належить на праві власності юридичним та фізичним особам.
З матеріалів справи вбачається, що до укладання спірного Договору оренди до Полтавської міської ради звертались і інші підприємства з клопотанням про надання земельної ділянки (т.1а.с.27,28).
Проте, Договір оренди землі від 23 липня 2008 року був укладений без проведення аукціону.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стосовно спірної земельної ділянки не виготовлявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме для організації та розміщення ринку.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на момент укладання спірного Договору оренди землі, було визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, сторони спірного Договору оренди землі не мали права в договорі оренди землі визначати її цільове призначення «для експлуатації та обслуговування ринку».
Відповідно до змісту ст. 20 Закону України «Про землеустрій»(в редакції чинній на момент укладання спірного Договору оренди землі) було визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб.
Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції чинній на момент укладання спірного Договору оренди землі) було визначено, що документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, відповідно до вимог законодавства чинного на момент укладення спірного Договору оренди землі обов'язково повинен бути виготовлений саме проект щодо відведення земельних ділянок для організації та розміщення ринку, та виготовлена відповідачем технічна документація із землеустрою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що Договір оренди землі від 23 липня 2008 року укладено з порушенням вимог ст.16 Закону України «Про оренду землі»та ст. 124,134 Земельного кодексу України, у зв’язку з чим обґрунтовано визнаний судом першої інстанції недійсним.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від Полтавської області від 12 травня 2011 року у справі № 18/790/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
суддя Івакіна В.О.
суддя Пелипенко Н.М.
Постанову підписано 29.06.2011 року