ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2011 р.Справа № 3-26/163-10-4297
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,
(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №412 від 12.07.2011р.)
при секретарі судового засідання Ярошенко О.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1 –за довіреністю,
від відповідача –ОСОБА_2 –за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арія Вин”
на рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2011 року
у справі №3-26/163-10-4297
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Арія Вин”
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен банк Аваль”
про розірвання кредитних договорів та зобов’язання прийняти грошову суму з розстрочкою платежу,
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.07.2011 року.
встановив:
У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Арія Вин” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Райффайзен банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен банк Аваль” (далі-відповідач) про розірвання кредитних договорів №012/11-34/550 від 11.09.2006р. та №01/2-0-1/511 від 22.10.2007р., укладених між ТОВ „Арія Вин” та акціонерним поштово-пенсійним банком (АППБ) „Аваль” та зобов’язання відповідача прийняти від позивача суму у розмірі 1208613,24 грн. з розстрочкою платежів на 150 місяців на умовах, що щомісячний платіж буде складати 8057,43 грн.
Позивач в позовній заяві визнав факт наявної в нього заборгованості, але посилається на суттєві зміни обставин, які викликані зверненням відповідача до суду з вимогою дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами, поганим фінансовим становищем ТОВ „Арія Вин” та призупиненням його господарської діяльності. Позовні вимоги направлені на розірвання кредитних договорів та на зобов’язання відповідача прийняти від позивача грошову суму у розмірі 1208613,24 грн. з розстрочкою платежів на 150 місяців, зі щомісячним платежем 8057,43 грн.
Відповідач позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 квітня 2011 року (суддя Д’яченко Т.Г.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки твердження позивача щодо його скрутного фінансового становища та призупинення його господарської діяльності не є істотними обставинами, що впливають на обсяг відповідальності позивача за умовами кредитних договорів та не є підставою для припинення зобов’язань.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на її подання (такий строк відновлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2011р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, подав заяву про зупинення провадження у даній справі, яка була відхилена судовою колегію.
Представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи прийняте рішення обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 11.06.2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” та товариством з обмеженою відповідальністю „Арія Вин” укладено генеральну кредитну угоду №010/11-34/548/1, згідно якої банк зобов’язався надавати ТОВ „Арія Вин” (позивачу) кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках генеральної угоди.
Загальний обсяг позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках угоди кредитами не повинен перевищувати суму 1500000 грн. (п.1.2 угоди).
В рамках цієї угоди 11.09.2006 року 11.09.2011р. між АППБ „Аваль” (кредитор) та ТОВ „Арія Вин” (позичальник) було укладено кредитний договір №012/11-34/550, на підставі якого кредитор прийняв на себе зобов’язання надати позичальнику кредит у сумі 1000000 грн. строком до 11.09.2008р. зі сплатою 17% річних. Одночасно з підписанням цього кредитного договору сторонами договору узгоджено графік платежів (додаток №1 до договору).
Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником принаймні будь-якого з прийнятих зобов’язань за договором кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією та вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
22 жовтня 2007р. між правонаступником АППБ „Аваль” - відкритим акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль” (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Арія Вин” (Позичальник) в рамках генеральної угоди від 11.09.2006р. укладено кредитний договір №010/2-0-1/211, на підставі якого кредитор (відповідач) прийняв на себе зобов’язання відкрити позичальнику (позивачу) невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1340000 грн. строком до 22.10.2012р. зі сплатою 13% річних. Одночасно сторонами цього договору узгоджено графік платежів зі сплатою платежів рівними частинами по 22334 грн. до 25 числа місяця, починаючи з листопада 2007р. по жовтень 2012р.
Договором передбачено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки та штрафні санкції, зокрема, у випадках несплати у строки, передбачені договором суми кредиту та процентів (п.7.3).
В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №3-33/119-09-5531 за позовом ВАТ „Райффайзен банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції до ТОВ „Арія Вин” про стягнення кредитної заборгованості в загальній сумі 1208613,18 грн., яка виникла на підставі кредитних договорів №012/11-34/550 від 11.09.2006р. та №010/2-0-1/511 від 22.10.2007р. і розірвання яких є предметом спору у справі №3-26/163-10-4297.
Статтею 193 Господарського кодексу (ГК) України та статтею 526 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Пунктом 12.6 кредитного договору №012/11-34/550 від 11.09.2006р. сторони передбачили, що у разі зміни курсу валюти кредиту відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник (позивач). З підписанням цього договору позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу валюти кредиту відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення його фінансового стану.
Згідно п.4.2 кредитного договору №010/2-0-1/511 від 22.10.2007р. сторони погодили, що з укладенням договору вони досягли згоди з усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору.
Позичальник (позивач) свідчить, що всі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього договору, він приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, а також невиконання ним зобов’язань за договором (п.4.6 кредитного договору №010/2-0-1/511 від 22.10.2007р.).
Крім того, пунктами 7.3 кредитного договору №010/2-0-1/211 від 22.10.2007р. та 7.4 кредитного договору №012/11-34/550 від 11.09.2006р. передбачалось право відповідача достроково вимагати погашення заборгованості позивача за кредитом, включаючи нараховані відсотки та штрафні санкції, зокрема, у випадку несплати у строки, передбачені договором суми кредиту та процентів.
Враховуюче викладене, дії відповідача стосовно звернення до суду з вимогою про дострокове погашення заборгованості позивача за кредитними договорами є реалізацією його права, яке передбачено положеннями договору та безпосередньо пов’язане з прийнятими позивачем на себе ризиками, узгодженими сторонами в договорах.
Пунктом 1 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності при розгляді справи обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та які б згодом істотно змінились, а навпаки, як вбачається із позовної заяви, обставини, покладені в основу позовних вимог, узгоджувались сторонами при підписанні кредитних договорів, а тому посилання позивача на ст.652 ЦК України є безпідставним.
Частиною 2 ст.218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як вже було зазначено вище, позивач посилався на погане фінансове становище його Товариства, призупинення його господарської діяльності, але ж ці обставини не є істотними та не впливають на обсяг відповідальності позивача за умовами кредитних договорів, а також не є підставою для припинення зобов’язань.
Щодо позовних вимог стосовно розстрочки платежів грошової суми в розмірі 1208613,24 грн. на 150 місяців, то це по суті є вимогами про зміну умов діючих кредитних договорів в частині строків платежів.
Згідно ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Із матеріалів справи не вбачається, що позивачем дотриманий порядок внесення змін до договору, передбаченого ст.188 ГК України, та не надано належних доказів, які б свідчили про неможливість виконання господарських зобов’язань у строки, визначені умовами спірних кредитних договорів, у тому числі достроково.
Крім того, слід зазначити, що вимоги кредитора за умовами спірних кредитних договорів забезпечені договорами застави основних засобів та договором іпотеки, а тому ці вимоги можуть бути задоволені ВАТ „Райффайзен банк Аваль” за рахунок заставленого майна.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Замінити відповідача у справі Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен банк Аваль”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Суддя Мишкіна М.А.
Суддя Сидоренко М.В.