донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №6/354
Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Величко Н.Л.
Суддів Алєєвої І.В., Склярук О.І.
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –за дов. від 05.01.2011р.
від відповідача: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит", м. Рубіжне Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. (підписане 27.01.2011р.) у справі № 6/354 (суддя Василенко Т.А.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит", м. Рубіжне Луганської області
про: стягнення 1 394 148грн.89коп.
встановив:
1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду
Рішенням від 24.01.2011р. (підписане 27.01.2011р.) у справі № 6/354 господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т.А.) позовні вимоги задоволенні частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит”, м. Рубіжне Луганської області, на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, заборгованість за простроченим кредитом в сумі 133 363 грн. 76 коп., заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 199 003 грн. 75 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 81 279 грн. 36 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 111 865 грн. 78 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 5 255 грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88 грн. 96 коп., видати наказ позивачу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині відмови про стягнення заборгованості за строковим кредитом в сумі 868 636,24грн.24коп. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ "УкрСиббанк" та стягнути з ТОВ "Візит" заборгованості за строковим кредитом в сумі 868 636грн.24коп.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення судом першої інстанції винесено на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилковий висновок про те, що позивач перед зверненням з позовом до суду зобов'язаний був провести процедуру визнання терміну погашення кредиту таким, що настав у відповідності до розділу 11 Кредитного договору, так як саме в цьому розділі, п.11.1 Кредитного договору мова йде про право, а не обов'язок банку змінити термін погашення кредиту. Посилається на те, що позивач скористався своїм правом, не став визнавати термін сплати кредиту таким, що настав і подав позовну заяву в порядку ст.1050 ЦК України.
Відповідач також з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині сплати: пені за несвоєчасне погашення за кредитом у сумі 81 279.36 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 111 865,78 грн. та призначити до сплати пеню за несвоєчасне погашення за кредитом у сумі 9 114.77 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12 477,87 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення судом першої інстанції прийнято без врахування всіх обставин справи, без повного вивчення доказів, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права
Скаржник посилається на ст.1, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.4, ст.343 ГК України, ст.9 ЦК України та вважає, що діюче законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру нені подвійною обліковою ставкою НБУ. Припис частини другої статті 9 ЦК України, яка кореспондується з частиною другою статті 4 ГК України передбачає можливість особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання Законом, оскільки правові норми статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»статті 343 ГК України регулюють саме такі відносини, то вони є спеціальними та підлягають переважному застосуванню перед статтями 6, 627 ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Позивачем (Банком) в договорі встановлена пеня у розмірі 0.4 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що перевищує законне обмеження.
Також скаржником у скарзі зазначений свій розрахунок пені з урахуванням розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а саме ТОВ "Візит" вважає обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає стягненню є пеня за несвоєчасне погашення заборгованості ТОВ "Візит" перед ПАТ "УкрСиббанк" за кредитним договором у розмірі - 9 114, 77 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 12 477, 87грн., всього 21 592,64 грн. На думку скаржника оскаржувана сума пені, яка безпідставно призначена до стягнення судом першої інстанції складає у розмірі 171 552,50 грн.
3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення за кредитом у сумі 81 279.36 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 111 865,78 грн. є законним та обґрунтованим.
Відповідач у останнє судове засідання своїх представників не направив.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними у матеріалах справи доказами, про день та час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
4.Апеляційною інстанцією встановлено:
Між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Візит” (позичальник), був укладений кредитний договір № 11277695000 від 26.12.2007р.
Згідно пункту 1.1 договору, банк зобов’язується надавати позичальнику, а останній зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит в національній валюті України в сумі 1 170 000 грн. 00 коп. у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пунктів 1.2.1, 1.2.2 договору, надання кредиту здійснюється у термін з 26.12.2007 по 26.12.2018.
Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3,5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4.
Відповідно до пунктів 1.3.1, 1.3.2 Договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється ставка в розмірі 15% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процента ставка встановлюється у розмірі 22,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.
Пунктом 1.3.5 договору встановлено, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти у строк з 1 по 10 число включно, кожного місяця наступного за тим, за який були нараховані проценти. Разом з цим, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повернення кредиту. Але якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочій день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Додатковою угодою № 1 від 25.09.2008р. (а.с.83) до договору про надання споживчого кредиту № 11277695000 від 26.12.2007р. внесені зміни в п. 1.3.5 Договору в наступній редакції: "Строк сплати процентів з 01 по 26 число (включно) кожного місяця".
Відповідно до п. 2.3 договору у випадку невиконання позичальником умов договору термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов’язковим до повернення в порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Пунктом 5.5 договору у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та /або у випадку порушення Позичальником умов договору застави, вказаного в п.2 даного договору Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.
Згідно пункту 5.10 договору, у випадку невиконання або прострочення виконання грошових зобов’язань, передбачених цим договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником, позивач може змінити термін повернення кредиту в повному обсязі та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 11 Договору.
Відповідно до п.7.1 договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та /або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 відсотка від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Розділом 11 договору передбачений порядок дострокового повернення кредиту.
Пунктом 11.1 визначено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3,5.3,5.5.,5.6.,5.9.,5.10.,5.11.,7.4.,9.2. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.
В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
У пункті 11.2. договору передбачено, що така вимога направляється на адресу Позичальника листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром. У разі зміни фактичної чи юридичної адреси Позичальником без попереднього про це повідомлення Банку чи інших навмисних дій Позичальника, у зв'язку з чим письмова вимога Банку не отримана Позичальником, строк повернення кредиту та плати за кредит в такому випадку встановлюється через 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
Відповідно до умов кредитного договору № 11277695000 від 26.12.2007р. позивач надав ТОВ "Візит" грошові кошти у розмірі 1 170 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76147 від 26.12.2006р. на суму 1 170 000,00 грн.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору № 11277695000 від 26.12.2007р. позичальник, ТОВ "Візит", має непогашену заборгованість за простроченим кредитом перед позивачем у розмірі 133 363,76 грн., що не заперечується позичальником, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Позивачем також правомірно заявлена до стягнення заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 199 003 грн. 75 коп., яка визнана відповідачем та рішення суду першої інстанції у цій частині не оскаржується.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про безпідставну відмову у позові щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за строковим кредитом у розмірі 868 636грн. 24 коп., то судова колегія зазначає наступне:
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача суми заборгованості за строковим кредитом у розмірі 868 636грн. 24 коп. виходив із того, що банком не надано доказів дотримання ним вимог розділу 11 договору щодо направлення позичальнику письмових вимог про дострокове повернення кредиту, а тому у позивача відсутні підстави вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а стягненню з відповідачів підлягає лише сума поточної заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках, а не уся сума кредиту.
Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взятих на себе обов'язків за кредитним договором не виконує, не сплачує поточних платежів та нарахованих процентів по кредиту з листопада 2009 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Ці обставини визнає та підтверджує в судовому засіданні представник відповідача.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за Кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка передбачена ст. 1050 ЦК України.
За таких підстав ,відмовивши у задоволенні позовних щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за строковим кредитом у розмірі 868 636грн. 24 коп., суд першої інстанції припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, у зв’язку з чим рішення у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за строковим кредитом у розмірі 868 636грн. 24 коп.
Щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 81 279 грн. 36 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 111 865 грн. 78 коп., то судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає, що рішення суду першої інстанції у цій частині також підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне:
Згідно п. 7.1 кредитного договору визначено, що за порушення термінів повернення кредиту та відсотків позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 % від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та процентів), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6-ст. 231 Господарського кодексу України ( 436-15 )).
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Однак, виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ), розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону ( 543/96-ВР ), обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Отже, враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, викладений у оскаржуваному рішенні щодо правомірності стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором, пені у розмірі, передбаченому п. 7.1 договору, що перевищує встановлений законом максимальний розмір, є хибним, тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню у цій частині.
Відповідачем до апеляційної скарги доданий розрахунок, з якого вбачається, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості ТОВ "Візит" перед ПАТ "УкрСиббанк" за кредитним договором складає 9 114, 77 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом складає 12 477, 87грн., всього 21 592,64 грн. Позивач на вимогу суду апеляційної інстанції не перевірив наданий відповідачем розрахунок пені та не надав ніяких пояснень.
За таких підстав, судова колегія бере до уваги розрахунок наданий відповідачем та вважає, що він є арифметично вірним.
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення у справі у порушення ст. 43 ГПК України не дослідив всіх наявних у справі доказів та не з’ясував усі обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для його часткового скасування з прийняттям нового судового рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача проте, що судом першої інстанції у порушення ст.ст.22,60,61 ГПК України не прийнятий до розгляду зустрічний позов поданий ТОВ "Візит" 21.01.2011р., то судова колегія їх відхиляє, оскільки відповідно до п.2 ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви. Відповідач скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Луганської області від 21.01.2011 року про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Візит" про визнання пункту договору недійсним без розгляду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. ухвала господарського суду Луганської області від 21.01.2011р. у справі № 6/354 залишена без змін. Постанова ДАГС була перевірена у касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду від 27.04.2011р. залишена без змін, що виключає можливість повторного розгляду цього питання під час перевірки законності прийнятого у справі рішення.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.49, ст.99, ст.101, ст.102, п.2 ст.103, п.1,п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків, задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит", м. Рубіжне Луганської області, задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 30.12.2010р. (підписане 12.01.2011р.) по справі № 6/354 скасувати частково.
Резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 30.12.2010р. (підписане 12.01.2011р.) по справі № 6/354 викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит”, м. Рубіжне Луганської області, на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, заборгованість за простроченим кредитом в сумі 133 363 грн. 76 коп., заборгованість за строковим кредитом в сумі 868 636 грн. 24 коп., заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 199 003 грн. 75 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 9 114 грн. 77 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12 477 грн. 87 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 19 196 грн. 04 коп., які сплачені при поданні позову та апеляційної скарги, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206 грн. 69 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити."
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит”, м. Рубіжне Луганської області, витрати зі сплати державного мита у сумі 860 грн. 00 коп., сплаченого при поданні апеляційної скарги
Доручити господарському суду Луганської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий суддя-доповідач Н.Л. Величко
Судді І.В. Алєєва
О.І. Склярук
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.06.2011р.
Надруковано 5 примірників:
2 –сторонам по справі
1 - у справу
1 - господарському суду
1- апеляц. господ. суду