ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"22" липня 2011 р.                                                                                    Справа № Б-39/163-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А. О.

суддівПоліщука В. Ю. (доповідач),

Міщенка П. К.

перевіривши матеріали касаційної скарги

арбітражного керуючого Чернишова Бориса Сергійовича,

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року (головуючий суддя –Шевель О. В., судді: Білоусова Я. О., Пуль О. А.),

у справі№ Б-39/163-10 Господарського суду Харківської області,

за заявоюФізичної особи –підприємця ОСОБА_1

провизнання банкрутом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

У листопаді 2010 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення щодо нього справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року (суддя –Швидкін А. О.) відкладено розгляд справи; зобов'язано ліквідатора надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу; скасовано заборону на реалізацію майна банкрута, встановлену ухвалою суду від 12.03.2011 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від 18.04.2011 року у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на інший день апелянту відмовлено; апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року в частині скасування заборони на реалізацію майна банкрута, встановлену ухвалою суду від 12.03.2011 року, скасовано; справу направлено на подальший розгляд до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідації.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, арбітражний керуючий Чернишов Борис Сергійович (далі за текстом –арбітражний керуючий Чернишов Б. С.) звернувся з касаційною скаргою, у якій просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року скасувати в повному обсязі, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року залишити в силі в повному обсязі.

Розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого     Чернишова Б. С., колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до ст. 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Арбітражний керуючий Чернишов Б. С. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року з пропуском встановленого процесуального строку для подання касаційної скарги, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Харківської області (вх. № 938 від 31.05.2011 року) на першій сторінці касаційної скарги.

Скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з викладеним у касаційній скарзі клопотанням про відновлення строку подання касаційної скарги. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник послався не те, що повний текст  рішення по пошті ним не було отримано взагалі, а ознайомитися з ним він зміг лише 26.05.2011 року при ознайомленні з матеріалами справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов’язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз’яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Таким чином, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене, здійснивши аналіз доводів та обставин, покладених в обґрунтування клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо неповажності причин його пропуску, оскільки визначені в клопотанні підстави не є поважними.

Так, як свідчать матеріали справи, арбітражний керуючий Чернишов Б. С. був присутній в судовому засіданні 18.04.2011 року, коли була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, тобто скаржнику мало бути відомо про прийняття оскаржуваної постанови з дати її прийняття –18.04.2011 року

Поряд з цим, суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що заявником касаційної скарги не зазначено дати, коли йому стало відомо про прийняття оскаржуваної постанови. Разом з цим, як встановлено вище, із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року арбітражний керуючий Чернишов Б. С. звернувся лише 31.05.2011 року.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, копія оскаржуваної постанови від 18.04.2011 року (повний текст підписано 21.04.2011 року) була направлена сторонам у справі 22.04.2011 року, що підтверджується відміткою апеляційного суду про відправку постанови на її звороті, яка засвідчена підписом посадової особи апеляційного суду.  

При цьому, матеріалами справи (доповнення до відзиву, явочний лист, протокол судового засідання та ухвала суду від 23.03.2011 року) також спростовуються твердження скаржника про можливість ознайомлення з матеріалами справи лише 26.05.2011 року, оскільки 23.05.2011 року він був присутній у судовому засіданні місцевого господарського суду, тобто до 26.05.2011 року.

Водночас, скаржником не надано жодних доказів того, що він дійсно не міг скористатися наданим йому ст. 22 ГПК України правом на отримання копії оскаржуваної постанови шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням нарочно або поштою.

За таких обставин та враховуючи, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання касаційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову арбітражному керуючому Чернишову Б. С. у задоволенні заявленого клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 18.04.2011 року.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 42, 43, 45, 50, 53, 86, 107, 110, 1111, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

. У Х В А Л И В  :

1.          Відмовити арбітражному керуючому Чернишову Борису Сергійовичу у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року у справі № Б-39/163-10.

2.          Касаційну скаргу арбітражного керуючого Чернишова Бориса Сергійовича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року у справі № Б-39/163-10 повернути скаржникові без розгляду.

Головуючий суддя                                                            А.О. Заріцька

          Судді                                                                                          В.Ю. Поліщук

                                                                                                    П. К. Міщенко