Справа №  2-332/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           15.07.2011   Першотравневий районний суд м.Чернівців   

в складі:

головуючого судді  Стоцька   Л.   А.   

при секретарі  Демчук О.М.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, кредитної спілки «Фінансові традиції» про стягнення коштів за договором ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду  з позовом до ОСОБА_2, кредитної спілки «Фінансові традиції» про стягнення коштів за договором.

Посилався на те, що 23 січня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір вкладу, за умовами якого він передав їй грошові кошти в сумі 7000 доларів США та 1000 євро, даний договір діє до фактичної дати отримання ним усіх коштів.

За умовами договору, зокрема п.2.6, було визначено, що позивач має право здійснювати додаткові внески готівкою у будь-якому розмірі, кожен додатковий внесок оформляється додатковим депозитним договором та розпискою, які зберігаються у вкладника та відображаються в ощадній книжці.

Так, в подальшому, позивач декілька разів вносив додаткові кошти за договором, а саме: 06.02.2008 року – 2000 доларів США та 2000 євро; 22.02.2008 року – 1000 доларів США та 500 євро; 11.07.2008 року - 2000 доларів США та 100 євро.

Таким чином, загальна сума коштів, що була надана відповідачу за умовами договору становить 12000 доларів США та 3600 євро.

Сторонами також було погоджено, що за користування відповідачем грошовими коштами встановлюється відсоткова ставка 12% річних з розрахунку на фактичну суму вкладу.

Відповідно по п.3.6. Договору визначено, що гарантом виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань  виступає кредитна спілка «Кредитна каса»,  в подальшому, назву даної кредитної спілки було змінено на  «Фінансові традиції».  

Проте, ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором належним чином не виконувала та, починаючи з 04.02.2010 року перестала нараховувати та сплачувати відсотки за договором.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на 30.03.2011 року виникла заборгованість по договору: 12000 доларів США та 3600 євро – сума вкладу; 1656, 99 доларів США та 497, 10 євро – сума заборгованості по відсотках.

10.07.2009 року позивач звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив достроково розірвати угоду та повернути суму вкладу, однак по даний час кошти йому повернуто не було.

На підставі ст.ст.528, 540-543, 553, 560, 612, 619, 623, 625, 628, 629, 1048, 1049, 1058  Цивільного кодексу України, просив стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти в  сумі гривневого еквівалента 12000 доларів США та 3600 євро; грошові кошти в сумі гривневого еквівалента 1656, 99 доларів США та 497, 10 євро, а також інфляційні за весь період прострочення (а.с.180).

В подальшому, позивач позовні вимоги уточнив та просив стягнути солідарно з відповідачів грошову суму у розмірі гривневого еквівалента 12000 доларів США та 3600 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 137137 грн. 79 коп.; 12 відсотків річних в розмірі гривневого еквівалента 1656, 99 доларів США та 497, 10 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 18755 грн. 67 коп.; інфляційне збільшення суми боргу відповідно до  ч.2 ст.625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, починаючи з 04.02.2010 року в сумі 17854 грн. 62 коп.

Позивач у судовому засідання позов підтримав та підтвердив, викладені в позовній заяві обставини. Просив позов задовольнити.

Представник позивача також позов підтримав. Пояснив, що між сторонами фактично було укладено договір позики, за умовами якого кредитна спілка виступила гарантом виконання зобов’язань ОСОБА_2, а тому повинна нести разом з нею солідарну відповідальність. Просив позов задовольнити.

ОСОБА_2 позов визнала частково. Зазначила, що дійсно отримала вказані кошти від позивача, між ними по суті було укладено договір позики, однак в даний час у зв’язку з скрутним матеріальним становищем вона не має змоги повернути борг.        

Представник відповідача кредитної спілки «Фінансові традиції» позов не визнав. Пояснив, що кредитна спілка згідно статуту не може виступати гарантом за зобов’язаннями членів кредитної спілки перед третіми особами, голова правління спілки не має право укладати договори гарантії від імені кредитної спілки. Просив відмовити в задоволенні позову до кредитної спілки «Фінансові традиції».

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що на час укладення договору від 23.01.2008 року вона була головою кредитної спілки «Кредитна каса», а відповідач ОСОБА_2 була членом спостережної ради спілки. Вона була свідком передачі коштів за договором ОСОБА_2 та завізувала даний договір лише як свідок. Відсотки до договору виплачувала сама ОСОБА_2, про подальший рух коштів по договору їй не відомо. Кредитна спілка «Кредитна каса» не виступала гарантом по договору.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 23.01.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір вкладу(а.с.15-16). За умовами договору ОСОБА_2 отримала від вкладника грошові кошти в сумі 7000 доларів США та 1000 євро. Повернення суми вкладу та нарахованих за ним відсотків проводиться у валюті вкладу. Відсоткова ставка за вкладом встановлюється у розмірі 12% річних на фактичну суму вкладу.

Як вбачається з п.2.5., п.2.6. Договору, ОСОБА_2 нараховує відсотки по вкладу щомісячно в останній робочий день місяця, або в день повернення вкладу. При цьому, відсотки, нараховані за результатами місяця додаються  до суми вкладу. Нарахування відсотків за вкладом починається з наступного дня від внесення грошових коштів і закінчується днем повернення вкладу. Вкладник має право здійснювати додаткові внески на депозит готівкою в будь-якому розмірі. Кожний додатковий внесок оформлюється додатковим договором та розпискою, які зберігається у вкладника, та відображаються в ощадній книжці.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до фактичної дати отримання вкладником всіх коштів згідно вимог договору.

 В подальшому, позивач декілька разів вносив додаткові кошти за договором, а саме: 06.02.2008 року – 2000 доларів США та 2000 євро; 22.02.2008 року – 1000 доларів США та 500 євро; 11.07.2008 року - 2000 доларів США та 100 євро, що підтверджується копіями розписок, наявними в матеріалах справи (а.с.6-7).

У відповідності до ст. 1046  Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України,  договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

На підставі наведених вище норм ЦК України та статті 637 кодексу, а також, враховуючи те, що за договором вкладу однією з його сторін обов’язково повинен бути банк чи інша фінансова установа, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.01.2008 року фактично було укладено договір позики, а тому до даних правовідносин слід застосовувати норми параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України.        

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000 доларів США та 3600 євро. Вказану обставину відповідач визнала, крім того, вона підтверджується показами свідка ОСОБА_3 та наявними в матеріалах справи розписками.

Згідно ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.   

З погоджених сторонами умов Договору, видно, що ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно сплачувати відсотки за користування коштами у розмірі 12 % річних.

Відповідно до ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з дослідженої у судовому засіданні копії заяви від 10.07.2009 року, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів за договором від 23.01.2008 року (а.с.10). ОСОБА_2 отримала дану вимогу та повідомила, що договір вважається розірваним, суми грошових коштів будуть нею повернуті частинами у зв’язку з фінансовими труднощами.     

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок у зобов’язанні належним чином.

В зв’язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача ОСОБА_2 станом на 30.03.2010 року заборгованість по договору від 23.01.2008 року становить: 12000 доларів США та 3600 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 137137 грн. 79 коп.; 12 відсотків річних в розмірі гривневого еквівалента 1656, 99 доларів США та 497, 10 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 18755 грн. 67 коп. Зазначені обставини підтверджуються розрахунком суми заборгованості (а.с.230 - 233).

Щодо вимоги про стягнення боргу солідарно також з відповідача кредитна спілка «Фінансові традиції» слід зазначити наступне.

Як вбачається з п.3.6 Договору від 23.01.2008 року гарантом виконання зобов’язань за цим Договором зі сторони ОСОБА_2 виступає кредитна спілка «Кредитна каса» в особі Голови Правління ОСОБА_3.

Судом також встановлено, що кредитна спілка «Фінансові традиції»  була створена членами кредитної спілки шляхом зміни назви кредитної спілки «Кредитна каса» та відповідає за всіма правами та зобов’язаннями кредитної спілки «Кредитна каса», що підтверджується копією статуту кредитної спілки «Фінансові традиції», зареєстрованого 10.06.2010 року (а.с.117-130).  

З пояснень представника відповідача кредитної спілки «Фінансові традиції» видно, що спілка позов не визнає, заперечує факт прийняття на себе зобов’язань гаранта за виконання ОСОБА_2 своїх  зобов’язань за договором.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед  кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.

Статтями 546, 547 ЦК України визначено, що гарантія  є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань. Гарантія вчиняється у письмовій формі. Гарантія вчинена з недотриманням письмової форми є нікчемною.

Як видно із змісту ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

  Таким чином,  з  урахуванням наведених норм Закону, суд вважає, що сторонами не було дотримано вимоги щодо обов’язкової письмової форми гарантії, а тому даний правочин є нікчемним та не створює будь-яких юридичних наслідків для кредитної спілки «Фінансові традиції».

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу відповідно до  ч.2 ст.625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, починаючи з 04.02.2010 року в сумі 17854 грн. 62 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму  боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, визначення в договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, позика ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надавалась у доларах США та Євро, а не в національній валюті, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну судом був врахований офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. У зв’язку з викладеним при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із стягненням сум боргу з відповідача ОСОБА_2, в позові до кредитної спілки «Фінансові традиції» слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 79, 83, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти по договору в сумі 12000 доларів США та 3600 Євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 137137 (сто тридцять сім тисяч сто тридцять сім) грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 відсотків річних в розмірі 1656, 99 доларів США та 497, 10 Євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 18755 (вісімнадцять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 67 коп.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень.

 В решті позовних вимог відмовити.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя Першотравневого

          районного суду м.Чернівці                                                             Стоцька Л. А.