УХВАЛА

Іменем    України

ЗО серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів    Берзіньш В.С. Летягіної О.В.

При секретарі       Сафіній Ф.Ф.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 3-я особа Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування частково недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 23 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 3-я особа Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування частково недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком від 13.12.2005 року відповідача визнано винним у скоєнні ДТП 30.10.2004 року та стягнуто на користь позивача 111944грн. 20коп. матеріальної та моральної шкоди. 16.11.2004 року відповідач подарував належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 своїм донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Вважає угоду удаваною, та такою, що відбулася з метою приховання майна від можливого стягнення, оскільки відповідач продовжує бути зареєстрованим у квартирі та проживає в ній, тобто правовідносини щодо встановлення, змінення або закінчення користування квартирою не змінилися.

Відповідачі позов не визнали, пояснивши, що угода дарування від 16.11.2004 року не є удаваною, була укладена з тих причин, що наступного дня після ДТП ОСОБА_2 з серцевим нападом потрапив до лікарні та, побоюючись летального результату, розпорядився своїм майном.

Рішенням суду у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність правової оцінки всіх наданих доказів та неповне дослідження всіх обставин по справі у сукупності. Крім того, вважає, що суд повинен був критично ставитись до доводів відповідачів, оскільки вони є зацікавленими особами, та узяти до уваги, що арешт на майно покладений 24.11.2004 року, а не через півроку, як зазначив суд.

Справа №22-5294/2006р.                                       Головуючий в 1 інстанції Переверзева Г.С.

Доповідач Шестакова Н.В.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши позивача та його представника, а також відповідачів ОСОБА_3, та ОСОБА_4., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані докази наміру відповідача на здійснення угоди з метою сховати майно від арешту.

Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам і вимогам матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 дійсно подарував належну йому частку у зазначеній квартирі своїм донькам через 16 днів після скоєння ДТП. Однак ця обставина не може бути доказом наміру приховання майна від можливого стягнення, оскільки на час укладення угоди розслідування кримінальної справи тільки почалося, вина ОСОБА_3 не була встановлена, арешт на його майно не накладався; сам ОСОБА_2 свою вину у скоєнні ДТП не визнав; крім того, його знадходження на той час у лікарні може бути поясненням наміру щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті.

Як доказ недійсності угоди дарування позивач по суті надав свої сумніви щодо дійсності цієї угоди. Між тим, відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Мешкання ОСОБА_3 у зазначеної квартирі не суперечить меті та змісту оспорюваної угоди, оскільки дарування частки квартири членам сім"ї не тягне за собою автоматичне позбавлення колишнього власника житлових прав.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду від 23 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.