АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2027/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10. 3. 1 Орленко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПальонного В.С.
суддівНерушак Л.В., Сіренка Ю.В.
при секретаріЛисаченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказував, що йому безпідставно протягом 2006-2008 рр. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у зазначеному розмірі.
В зв’язку з цими обставинами позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні і виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2008 рр. та зобов’язати відповідача нараховувати йому цю допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому при нарахуванні пенсії, а в поданій 21 січня 2010 року заяві позивач просив суд поновити йому строк на звернення до суду за захистом свої порушених прав.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2010 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_6 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо перерахування та сплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві недоплаченої щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 - рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України №2195-ІV відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року, на що обґрунтовано послався суд в постанові.
Проте, задовольняючи позовні вимоги за період 2006-2008 рр., суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом 16 липня 2009 року.
При цьому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку до пенсії за 2006 – 2008 роки в сумі 3891,90 грн., зобов'язати відповідача забезпечити виплату такої надбавки в подальшому, а в поданій 21 січня 2010 року заяві просив поновити строк на звернення з адміністративним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, тобто позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чиною на час ухвалення оскаржуваної постанови, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанову суду в цій частині необхідно змінити в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Позивач звернувся до суду з позовом 16 липня 2009 р. та просив суд зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому надбавку до пенсії за 2006-2008 р. р. і зобов'язати відповідача забезпечити її виплату в подальшому, тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 16 липня 2008 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 21 січня 2010 року.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2010 року змінити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо перерахування та виплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., за період з 16 липня 2008 року по 21 січня 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., за період з 16 липня 2008 року по 21 січня 2010 року включно з врахуванням фактично виплачених за вказаний період сум.
В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :