АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-842/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Пальоний В.С.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Подорога В. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          06 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В.М.

суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.

при секретаріПетруха М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтва про право власності і свідоцтва про право власності і свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

20 серпня 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку до ОСОБА_6, мотивуючи позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_9, яка за життя склала заповіт, яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_6.

Спадкове майно, що залишилось після смерті дружини, складається з житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, який збудований ним спільно з дружиною в період шлюбу.

25 грудня 1996 року Черкаською районною державною нотаріальною конторою відповідачці видано свідоцтво про право на спадщину на будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Вважаючи, що свідоцтво про право на спадщину не може бути дійсним, оскільки будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, є спільним майном подружжя, а тому він має право на Ѕ частину цього будинку, позивач просив визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом то визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з господарськими спорудами.

В ході розгляду справи за даним позовом ОСОБА_8 доповнив позовні вимоги: просив також визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, видане 16 вересня 1996 року на ім’я ОСОБА_9, зареєстроване в Черкаському бюро технічної інвентаризації 16 вересня 1996 року за № 2146, оскільки воно зареєстроване за померлою особою.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, видане 16 вересня 1996 року на ім’я ОСОБА_9, зареєстроване в Черкаському бюро технічної інвентаризації 16 вересня 1996 року за № 2146.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_6, видане державним нотаріусом Черкаської районної державної  нотаріальної контори 25 грудня 1996 року у спадковій справі № 880/96 після смерті ОСОБА_9.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованого по АДРЕСА_1.

Стягнуто з відповідачки на користь позивача судові витрати в сумі 133 грн. 97 коп..

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про скасування заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права на спадщину за заповітом та про визнання права власності на Ѕ частину спадкового нерухомого майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить скасувати заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року як незаконне та ухвалити по справ нове рішення, яким в позові відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а судове рішення до скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 з слідуючих підстав..

          Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишивши заповіт, яким все своє майно заповідала своїй дочці ОСОБА_6.

На момент смерті ОСОБА_9 згідно облікових даних Білозірської сільської ради за нею рахувався житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Вказаний будинок був побудований померлою ОСОБА_9  спільно з чоловіком ОСОБА_8 та у відповідності до вимог ст. 22 КпШС УРСР являвся спільною власністю подружжя. ОСОБА_8 мав право на виділ своєї частини будинковолодіння після смерті дружини.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_8 25 грудня 1995 року в письмовій заяві, адресованій Черкаській районній державній нотаріальній конторі відмовився від виділу такої частки, тобто у відповідності зі ст. 4 ЗУ «Про власність» 1991 року, чинного на той час, розпорядився своїм майном на власний розсуд, погодився на передачу його відповідачці, після чого остання і отримала свідоцтво про право на спадщину на весь будинок.

Відповідно до довідки ЧООБТІ від 17 серпня 2007 року спірний будинок був зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оскільки, позивачу в грудні 1996 року було достовірно відомо про те, що власником спірного будинку являється дочка і це підтверджено матеріалами справи, а звернувся він з вищевказаними позовними вимогами з пропуском трирічного строку позовної давності, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_8.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення районного суду як незаконного та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 на підставі ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року задовольнити.

Скасувати заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2010 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтва про право власності і свідоцтва про право власності і свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку - відмовити.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий :

          Судді :