АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1540/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Кондрацька Н.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Подорога В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В.М.

суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

                    Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

28 вересня 2009 року позивачка звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3 891 грн. 90 коп. та проводити такі виплати в подальшому.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року позов ОСОБА_5  задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси  щодо виплати ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.  

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 28 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року як незаконну та винести нове рішення, яким  відмовити в задоволенні позовних вимог повністю .

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість   розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

            Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

             Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

             Оскільки  встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача  за 2006 рік.

Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

          Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. №107-VI про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 р. №2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 р.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно звернуто увагу на заперечення відповідача про те, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції вірно задоволив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду. Позивачка звернулася до суду 28 вересня 2009 року та просила здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року включно в сумі 3 891 грн. 90 коп. та проводити такі виплати в подальшому.

Тому її позовні вимоги підлягають до задоволення лише за період з 28 вересня 2008 року по момент винесення рішення суду 22 грудня 2009 року, однак районний суд визначив період зобов’язання стягнення  лише з 28 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що є неправильним.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов’язанням Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо перерахування і сплати та зобов’язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 за період з 28 вересня 2008 року по 22 грудня 2009 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

          Керуючись ст.ст. 198, 201,205, 207 КАС України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року задоволити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року змінити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 28 вересня 2008 року по 22 грудня 2009 року з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2009 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :