АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1661/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.4 Міщенко К.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБабенка В.М.

суддівКарпенко О.В., Нерушак Л.В

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень незаконними, його зобов’язання до перерахунку державної і додаткової пенсії та щомісячного їх нарахування і виплати відповідно до закону.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2010 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень незаконним та зобов’язання провести перерахунок пенсії, вказуючи, що він є  постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, інвалідом 1 групи захворювання, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у зв’язку з даними обставинами  йому було призначено пенсію, яка на його думку не відповідає вимогам закону.

         В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не провів відповідне перерахування розміру пенсій, чим порушив права позивача.

         Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року позов  задоволено  частково.

         Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_5 незаконними.

          Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_5 основної та додаткової пенсії по інвалідності і виплатити йому нараховану суму за 2007-2010 роки, починаючи з 03.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року за виключенням коштів виплачених в 2007-2010 роках відповідно до ст. 49, 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України  на відповідний  рік.

         В решті позовних вимог відмовлено.    

         Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.   

         Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість   розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

         Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду – зміні, виходячи  з наступних   підстав.    

          Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та інвалідом І групи, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою, та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

           Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10-и мінімальних пенсій за віком.   

           Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.   

          Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у значно менших розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.   

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід І групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ.           Наявність такого права у позивача  є  визначальною  для вирішення  вказаного спору, крім того, це право гарантується  Конституцією України ч. 2 статті 46 Конституції України.   

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.   

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду І групи, захворювання якої пов’язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.   

Внесені Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007  та від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом 10.08. 2010 року.

Таким чином з 10.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року  та по день винесення  постанови  судом відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати належні позивачу виплати передбачені ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки державні соціальні гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано судом не взяті до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Згідно положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

         Враховуючи вищенаведене, вимоги апелянта в частині зобов’язання відповідача проводити відповідні виплати в майбутньому колегія суддів вважає, такими, що підлягають до задоволення.

          В іншій частині,  доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

          Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 207 КАС України, колегія  суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області задовольнити частково.

          Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року - змінити.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_5 основної та додаткової пенсії по інвалідності і виплатити йому нараховану суму за 2007-2011 роки, починаючи з 10.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з 01.01.2009 року по 31.05.2011 року , дату винесення постанови судом включно за виключенням коштів виплачених в 2007-2011 роках відповідно до ст. 49, 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

          В решті постанову суду залишити без змін.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :