АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1016/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : на ухвалу Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКарпенко О.В.
суддівНерушак Л.В.,, Пальонного В.С.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2011 року по цивільній справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином, -
в с т а н о в и л а :
28.12. 2010 року Мале приватне виробничо – комерційне підприємство «РСТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином.
17.01. 2011 року до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_1 звернувся директор Малого виробничо - комерційного підприємства «РСТ» Кононенко В.А.
Ухвалою Придніпровського районного суду Черкаської області від 17 січня 2011 року задоволено заяву директора Малого виробничо-комерційного підприємства «РСТ» Кононенка В.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином.
Накладено арешт на нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване в м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_1, площею 590,2 кв. м.
Заборонено будь-кому вчиняти будь-які дії (укладення угод купівлі-продажу, дарування, обміну, застави та інші) направлені на відчуження вказаного приміщення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, апелянти - відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом вимог закону, просять ухвалу суду про забезпечення позову скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, що з’явилися, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду про забезпечення позову скасуванню, виходячи з наступних підстав.
При вирішення заяви про забезпечення позову районний суд виходив з того, що заява підлягає задоволенню., однак з такими висновками колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України , суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вижити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду , а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки звернення до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст.151 ЦПК України законодавець встановив, що подання до суду заяви про забезпечення позову, в якій повинно бути зазначено : причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості , потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову, позивач лише зазначив у заяві, що з метою належного виконання судового рішення в справі необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 590, 2 кв. м , розташованого на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 м. Черкаси та заборони відчуження названого майна у будь – який спосіб та, що запропоновані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами.
В порушення вимог, зазначених в ст. 210 ЦПК України , суд взагалі не обґрунтував прийняте ним рішення, не зазначив в чому полягає необхідність забезпечення позову.
Також суд не звернув уваги, що позивач пред’явив позовні вимоги про повернення предмету злочину у власність потерпілого, визнання договору купівлі - продажу від 01 червня 2001 року, укладеного між МП ВКП «РСТ» та ТОВ «Алес» недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно .
Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12. 2006 року № 9 « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову «, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд ( суддя ) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 площею 590, 2 кв. м є власністю фізичних осіб : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 , які є власниками спільної часткової власності – нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно рішення виконкому Черкаської міської ради № 254 від 26.02. 2005 року їм видано свідоцтва про право власності , які зареєстровані в бюро технічної інвентаризації та є дійсними на час розгляду справи та не визнані в установленому законом порядку недійсними.
В судовому засіданні сторони підтвердили , що ухвалою від 19 квітня 2011 року Придніпровського районного суду м. Черкаси закрито провадження по цивільній справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином та роз’яснено право позивачеві звернутись до господарського суду з аналогічними позовними вимогами і скасовано заходи забезпечення позову , які постановлені ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2011 року по даній цивільній справі, знято арешт із нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_1 .
Дана ухвала суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку, тому чинності не набрала, а апелянти наполягають на розгляді апеляційної скарги, поданої ними на ухвалу від 17 січня 2011 року про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, вважаючи її винесеною з порушенням вимог процесуального закону та заперечують проти закриття апеляційного провадження за клопотанням представника позивача.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції , скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права
За таких обставин колегія суддів не погоджується з ухвалою судді про забезпечення позову від 17 січня 2011 року, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2011 року про забезпечення позову по справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином скасувати.
Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви директора Малого виробничо – комерційного підприємства «РСТ» Кононенка В.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування збитків, завданих злочином.
Головуючий :
Судді :