АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1457/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Матвієнко М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Карпенко О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Карпенко О.В.
суддів Бабенка В.М. , Нерушак Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 в грудні 2009 року звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області, в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплат щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 2007 – 2009 року у сумі 2653,70 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що має статус «дитини війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-ІV від 18.11.2004 року) і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України № 2195 – IV, позивач зазначав, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії є протиправними та грубо порушують його законні права.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 – задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_5 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03.12.208 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно – неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно з урахуванням проведених за цей період виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також судами правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області – відхилити.
Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції на протязі одного місяця.
Головуючий :
Судді :