АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1653/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Кухар М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Карпенко О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Карпенко О.В.
суддів Бабенка В.М. , Нерушак Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги та про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 в серпні 2010 року звернулась до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплат щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу за 2007, 2008 та 2009 роки. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що має статус «дитини війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-ІV від 18.11.2004 року) і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України № 2195 – IV, позивач зазначила, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак з 2008 року їй нараховується лише 10%. Позивач також вказала, що дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії є протиправними та грубо порушують її законні права. Просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити нарахування їй як дитині війни щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік та забезпечити її виплату за 2007, 2008 та 2009 роки. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснювати щомісячно нарахування та виплату їй соціальної допомоги як дитині війни довічно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Представник позивачки ОСОБА_6, до початку судового засідання подав заяву про те, що позов підтримує повністю, просив суд його задоволити, доповнив позов та просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги позивачу з серпня 2007 року по серпень 2010 року.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови ОСОБА_5 зробити перерахунок державної соціальної допомоги дітям війни за 2007-2010 роки із розрахунку 30% від мінімальної пенсії за віком і виплатити її нараховану суму за 2007-2010 роки незаконними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області зробити ОСОБА_5 перерахунок державної соціальної допомоги дітям війни із розрахунку 30% від мінімальної пенсії за віком і виплатити її нараховану суму за 2007-2010 роки починаючи з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01.01.2009 року, за виключенням коштів виплачених в 2007-2010 роках.
В решті частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області просить рішення суду першої інстанції скасувати як постановлене із порушенням норм матеріального права, а по справі постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 18.11.2004 року) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2007 – 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області – відхилити.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції на протязі одного місяця.
Головуючий :
Судді :