АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславський О. Г.
суддів: Одинака М.М., Савчук М.В.
секретаря: Злой В.Л.
з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня»про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2011 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня»про визнання заповіту недійсним, відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є суперечливим за своїм змістом, висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи. Вважає, що заповіт складений особою, яка не мала права його укладати, а також те, що оспорюваний заповіт був підписаний його покійною дружиною, в той час коли вона перебувала у важкому стані та не усвідомлювала значення своїх дій. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2011 року та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Статтею 3 ЦК України визначено перелік загальних засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України.
Статтею 1252 ЦК України, визначено, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.
В силу статей 1253, 1248, 1252 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам підписати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірний заповіт складено 23 грудня 2009 року під час знаходження ОСОБА_1 на лікуванні в Чернівецькій обласній клінічній лікарні. Заповіт особисто підписаний заповідачем ОСОБА_1 та посвідчений головним лікарем Чернівецької обласної клінічної лікарні ОСОБА_4 з дотриманням передбачених законом вимог до форми заповіту.
Оспорюючи дійсність заповіту, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимоги ст. 203 ЦК України, а також на те, що оспорюваний заповіт був підписаний його покійною дружиною ОСОБА_1 в той час коли вона перебувала у важкому стані та не усвідомлювала значення своїх дій.
Однак на підтвердження цих обставин позивачем не надано суду доказів.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із його недоведеності.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: