АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславський О. Г.
суддів: Винту Ю.М., Одинака О.О.
секретаря: Костинян І.М.
з участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третьої особи на стороні відповідача відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області, служби у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_6, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третьої особи на стороні відповідача відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області, служби у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове зняття з реєстрації, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2011 року скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи і порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Вважає, що ОСОБА_7 втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 так як з травня 2009 року не проживає за зазначеною адресою.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді –доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частинами 1, 4 ст. 156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 статті 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В частині 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В статті 383 ЦК України визначені права власника житлового будинку, квартири.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. В даній квартирі, крім ОСОБА_6, зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_3 та їх донька ОСОБА_7. Остання з вересня 2009 року перебувала на заробітках у м. Санкт-Петербург.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 та третій особі на стороні позивача ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач перешкоджає відповідачу користуватися спірною квартирою, з підстав створення постійних конфліктних ситуацій, а також те, що відповідач ОСОБА_7 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 іншого місця проживання не мають.
Окрім того, позивач не надав суду належних доказів того, що відповідач не проживав у спірній квартирі без поважних причин понад один рік.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини справи, дано їм правильну юридичну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2011 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: