АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцней В. Ф.
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.
секретаря: Скрипник С.В.
за участю: ОСОБА_1, представника ПАТ „Альфа-Банк” –
Тимцяся І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” (далі - ПАТ „Альфа-Банк”) про визнання договору поруки недійсним та його розірвання, за апеляційною скаргою ПАТ „Альфа-Банк” на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ „Альфа-Банк” про визнання договору поруки недійсним та його розірвання. Вказувала на те, що з 16 листопада 1991 року перебуває з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 вересня 2008 року її чоловік уклав з ПАТ „Альфа-Банк” договір поруки, за яким він виступив поручителем перед банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором від 18 вересня 2008 року, укладеним між останньою та ПАТ „Альфа-Банк”. Про укладення чоловіком з відповідачем договору поруки вона дізналася 25 травня 2010 року. Вважала, що договір поруки був укладений з порушенням вимог ч.2 ст.65 СК України та ч.6 ст.203 ЦК України.
Посилаючись на ці обставини, просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 грудня 2010 року позов задоволено: визнано недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_6 і ПАТ „Альфа-Банк”, та розірвано його.
В апеляційній скарзі ПАТ „Альфа-Банк” просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що судом неправильно застосовано до правовідносин сторін ст.65 СК України, оскільки договір поруки не є угодою щодо розпорядження майном.
В судовому засіданні представник ПАТ „Альфа-Банк” підтримав вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим і підстав для його скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду –скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що за взятим на себе ОСОБА_6 за договором поруки зобов’язанням стягнення може бути звернено на майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому для укладення такого договору була необхідна згода позивачки.
Проте з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2008 року ПАТ „Альфа-Банк” та ОСОБА_5 уклали кредитний договір. В той же день між ПАТ „Альфа-Банк” та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_6 зобов’язався перед банком у повному обсязі солідарно з ОСОБА_5 відповідати перед банком за виконання останньою зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, а також можливої пені (а.с.10-13).
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.
Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.
У відповідності до ст.73 СК України за зобов’язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений однім з подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.
Однак факту укладення ОСОБА_6 договору поруки в інтересах сім’ї судом не встановлено. Цей договір, як вбачається з його змісту, укладено в інтересах ПАТ „Альфа-Банк” та ОСОБА_5
Окрім того, чинним законодавством передбачено підстави недійсності правочинів (ст.ст.203, 215ЦК України) та підстави для розірвання договору (ст.ст.651, 652 ЦК України).
Проте обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та які зазначені в рішенні суду, не є підставами для розірвання оспореного договору.
Таким чином, в порушення вимог ст.214 ЦПК України судом першої інстанції не встановлено характер спірних правовідносин та невірно застосовано до цих правовідносин норми матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” про визнання договору поруки недійсним та його розірвання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: