Справа №  2-а-1279/11   

                                                  ПОСТАНОВА

                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           15 квітня 2011 р.

          Суддя Чигиринського районного суду Черкаської області Совгира І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про зобов`язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

                                                  ВСТАНОВИВ :

          Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, зазначивши, що з 01.01.2006 року набув чинності Закон України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно ст.1 якого має статус "дитина війни".

          А ст.6 даного Закону передбачено, що їм з 01.01.2006 року повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження  Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

          Верховна Рада України своїм Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинила дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Однак, Конституційний Суд України рішенням № 6/рп/2007 від 09.07.2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»такими, що не відповідають Конституції України.

          Відповідно до ч.2 ст.3 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Розмір соціальної допомоги, згідно ст.6 вище вказаного Закону, становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          У 2010 році відповідач був зобов`язаний здійснювати виплату їм державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з Законом України  №1646 від 20.10.2009 року,  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить  відповідно на  01.01.2010 року –695грн., на 01.04.2010 року –706грн., на 01.07.2010 року -  709грн. на місяць, з 1 жовтня 2010 року –907 гривень.

          Позивач вважає, що невиплата їй соціальної допомоги є протиправною і суперечить Конституції України та законам України, цим порушено її права та інтереси, державні гарантії на достатній рівень життя.

          А тому, просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити її за останні шість місяців та стягнути з відповідача понесені судові витрати.          

          Відповідач надав до канцелярії суду заперечення проти позову, вказавши, що ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено виплату дітям війни в розмірі 30 відсотків доплати до пенсії, але даною нормою закону не передбачено, яким саме органом та в якому процедурному здійснюється призначення і виплата пенсії.

          В ст.19 Конституції України  закріплено, що органи державної влади та їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

          Згідно п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, основним його завданням є ефективне використання коштів, які відповідно до п.10 цього Положення використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

          Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

          В ст.7  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Також законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених у відповідності з цим Законом.

          А тому, вони вважають, що діяли відповідно до вимог законодавства і просять відмовити в задоволенні вимог позивача.          

          Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає задоволенню частково.

          Як встановлено судом і підтверджується відповідним посвідченням, позивач, згідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.          

          Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності  01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані.

          При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Як передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», при визначенні розміру підвищення за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

          На даний час розмір мінімальної пенсії за віком законодавчо визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність і поширюється на дані спірні правовідносини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то суд керується вимогами ст.72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, якою передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим законом.

          Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій  у солідарній  системі (підвищення видатків  над доходами, у тому числі з врахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв`язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 не може бути застосована, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

          Жодних обмежень щодо даних виплат дітям війни з 01.01.2010 року не встановлено, дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є, як вже зазначалося вище, безпідставним, оскільки Закон України “Про соціальний захист дітей війни”, яким  визначено розмір підвищення пенсії, має вищу юридичну силу, чим вказана постанова Кабінету Міністрів України і відповідач зобов`язаний був проводити виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачам, керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Позов подано в межах строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України.

          Однак, як вбачається з копії постанови Чигиринського районного суду від 10.12.2010 року, позивачу вже було здійснено перерахунок пенсії за період з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року включно.                    

          З врахуванням викладеного, вважаю можливим позов задовольнити частково та вирішити спір з урахуванням вже здійснених перерахунків пенсії, в межах шестимісячного строку звернення до суду, відповідно за період з 23.11.2010 року по 13.04.2011 року, виходячи з дати звернення позивача до суду з вказаним позовом – 13.04.2011 року.

          Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, пропорційно задоволеним вимогам.                    

          На підставі викладеного та, керуючись ст.22 Конституції України, ст., ст.1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, ст., ст. 28, 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст., ст.17, 71, 99, 100, 159, 161-163, 183-І, 256 Кодексу  адміністративного  судочинства України, -

                                                  ПОСТАНОВИВ :

          Позов задовольнити частково.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» -  неправомірними.

          Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з  23.11.2010 року  по 13.04.2011 року, з врахуванням виплачених сум.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 одну гривню сімдесят копійок сплаченого судового збору.

          В іншій частині позову - відмовити.

          Допустити негайне виконання постанови в частині зобов"язання здійснити перерахунок пенсії.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

                                                  Суддя