АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-602/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Корман О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівСіренка Ю.В., Карпенко О.В.
при секретаріКривденко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 6 жовтня 2009 р. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_9 про визнання частково недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на успадковане майно.
11 лютого 2010 р. позивачка надала суду заяву про зміну позовних вимог та залучення співвідповідачів, пред’явивши позов до ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, договорів відчуження квартири та визнання права власності на успадковане майно.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 17 травня 2010 р. позовну заяву в частині пред’явлення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_10, ОСОБА_9 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, договорів відчуження квартири та визнання права власності на успадковане майно залишено без розгляду.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 17 травня 2010 р., задоволено клопотання позивачки – залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, – Опікунську раду при Уманському міськвиконкомі.
17 травня 2010 р. позивачка надала суду заяву про зміну позовних вимог та пред’явила позов до ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 р. у віці 35 років, якому за життя належала Ѕ частина квартири АДРЕСА_1. Інша Ѕ частка цієї квартири належала за життя спадкодавця його матері - ОСОБА_12.
Будь-яких заяв до нотаріальної контори про прийняття після смерті ОСОБА_7 спадщини або відмови від неї вони не подавали. Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 1268 ЦК України її син успадкував ј частину вказаної квартири після смерті свого батька з моменту відкриття спадщини.
Мати спадкодавця ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Після її смерті позивачка випадково дізналась, що вся квартира, в тому числі і ј частина, успадкована її сином, була ОСОБА_12 подарована ОСОБА_10, який згодом квартиру подарував своїй дружині ОСОБА_9 Остання продала спірну квартиру відповідачу ОСОБА_8, громадянину Російської Федерації.
Вказане трапилось внаслідок того, що ОСОБА_12 під час оформлення у червні 2009 року на себе прав спадкоємця після смерті свого сина, не повідомила Уманську міську державну нотаріальну контору про існування свого онука - неповнолітнього ОСОБА_7, ще одного спадкоємця першої черги, внаслідок чого отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 червня 2009 р., реєстраційний № 1-1092.
ОСОБА_12 мала право на спадкування лише ј частини спірної квартири після смерті свого сина ОСОБА_11 та розпоряджатись в подальшому лише ѕ частинами цієї квартири, належними їй на праві власності.
Тому позивачка просила суд визнати частково недійсним (в ј ідеальній частці квартири) Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 червня 2009 р., видане Уманською держнотконторою на ім’я ОСОБА_12; витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_8 ј ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, внаслідок придбання ним цієї частки без згоди її власника - неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_7; визнати за ОСОБА_7 право власності на ј частину вказаної квартири як за спадкоємцем, що в порядку ч. 4 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_11; покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 5 листопада 2010 р. було замінено третю особу, що не заявляє самостійних вимог з Опікунської ради при Уманському міськвиконкомі на Орган опіки та піклування Уманської міської ради.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2011 р. позов задоволено частково, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 червня 2009 р., зареєстроване в реєстрі за №1-1092, видане на ім’я ОСОБА_12, в частині спадкування нею ј частини квартири АДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення, визнавши за ОСОБА_7 право власності на ј частину спірної квартири як за спадкоємцем, що в порядку ч. 4 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_11 та витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_8 ј ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, внаслідок придбання ним цієї частки без згоди її власника - неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_7, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6 та її адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_10, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_11, і на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 р. був неповнолітнім, тому на підставі вказаної вище норми закону прийняв спадщину.
Тому суд на законних підставах частково задовольнив позов ОСОБА_6 та визнав свідоцтво про право власності на спадкове майно, видане на ім’я ОСОБА_12, частково недійсним, а саме в частині спадкування нею ј частини квартири АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Уразі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, заявлявся позов про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, що був укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 25 липня 2009 р. Однак в подальшому вона змінила свої позовні вимоги, а позов в частині визнання вказаного договору дарування недійсним у письмовій заяві від 14 травня 2010 р. (а. с. 108) просила залишити без розгляду і ухвалою суду від 17 травня 2010 р. позовна заява в цій частині вимог позивачки була залишена без розгляду.
Отже договір дарування спірної квартири від 25 липня 2009 р., що був укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_10, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, тому й вимоги позивачки про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_8, який став власником квартири після укладення договору дарування між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р., на підставі договору купівлі-продажу від 3 листопада 2009 р., укладеним між ним та ОСОБА_9, суд обґрунтовано залишив без задоволення.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :