АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-498/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Зайончковська І.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоГончар Н.І.
суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
при секретаріБондаренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду в Смілянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про визнання дій відповідача щодо відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними. Також просив суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування такої допомоги за 2007-2010 роки в сумі 2425, 72 грн. Свої вимоги мотивував тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007, 2008, 2009 та 2010 років не нараховувалося та не виплачувалося.
Просив суд задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Ухвалено визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області – протиправною.
Ухвалено зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за січень-лютий 2009 року та 1 березня по 31 липня 2010 з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області просить скасувати рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2007 - 2010р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що в період з 01.01.. 2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Справа розглянута в порядку цивільного судочинства і тому з відповідача правильно у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнуто судові витрати на користь позивача. При зверненні до суду в порядку цивільного судочинства позивач мав право ставити питання про захист свого порушеного права не протязі загального трирічного строку позовної давності і цей строк апелянтом не оскаржується. Тому при перегляді справи в порядку адміністративного судочинства колегія суддів не може звузити права позивача на захист його порушених прав.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області – відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду в Смілянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :