АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-912/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоГончар Н.І.
суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 9 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду в Смілянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про визнання дій відповідача щодо відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними. Також просила суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування такої допомоги за 2007-2009 роки в сумі 4311, 10 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007, 2008 та 2009 років не нараховувалося та не виплачувалося.
Просила суд задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 9 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Ухвалено визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області – протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області просить скасувати рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Справа розглянута в порядку цивільного судочинства і тому з відповідача правильно у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнуто судові витрати на користь позивача. При зверненні до суду в порядку цивільного судочинства позивач мав право ставити питання про захист свого порушеного права на протязі загального трирічного строку позовної давності і цей строк апелянтом не оскаржується. Тому при перегляді справи в порядку адміністративного судочинства колегія суддів не може звузити права позивача на захист його порушених прав.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 9 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду в Смілянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :