АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-721/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2 Міщенко К.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          24 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівСіренка Ю.В., Бабенка В.М.

при секретаріПономаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Тальнівському районі на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та його зобов'язання до перерахунку державної та додаткової пенсій,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 18 травня 2010 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та його зобов'язання до перерахунку державної та додаткової пенсій, вказуючи, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

Згідно із ст.ст. 50, 54 цього Закону розмір його пенсії, як інваліда ІІІ-ї групи, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір призначеної та виплачуваної йому державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, не відповідає зазначеним вище розмірам, встановленим цим Законом.

ОСОБА_6 12 квітня 2010 р. звернувся до УПФ України в Тальнівському районі з проханням провести перерахунок розміру його пенсії відповідно до розмірів, визначених у ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у задоволенні його прохання було відмовлено.

Тому позивач просив суд визнати незаконним рішення відповідача щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії, та зобов’язати УПФ України в Тальнівському районі провести йому перерахунок державної та додаткової пенсії по інвалідності починаючи з 12 квітня 2010 р. та виплачувати її у відповідності до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 липня 2010 року позов задоволено. Визнано дії УПФ України в Тальнівському районі щодо відмови зробити перерахунок пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії ОСОБА_6

Зобов’язано УПФ України в Тальнівському районі здійснити перерахунок ОСОБА_6 основної та додаткової пенсії по інвалідності з 12 квітня 2010 р. відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Не погоджуючись з рішенням суду, УПФ України в Тальнівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду винесена з порушенням норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути  змінене виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має статус особи, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС,  є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Тальнівському районі і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі  шести мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову відповідно до норм матеріального права.

Проте, визначаючи період перерахунку, суд помилково не вказав за який саме період слід  здійснити  перерахунок,  зазначивши  у  рішенні лише  дату, з якої слід починати здійснення такого перерахунку, а саме з 12 квітня 2010 р., і не визначивши дату закінчення здійснення перерахунку, тобто фактично зобов’язав відповідача здійснювати такий перерахунок і в майбутньому.

Між тим, відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта власних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Оскільки, станом на час розгляду справи в суді в матеріалах справи були відсутні будь-які докази про те, що права позивача будуть порушені в майбутньому, то і постанова суду в частині зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату пенсії на майбутнє, не відповідає вимогам вказаної вище норми закону та обставинам справи.

Визначаючи період, за який повинно бути здійснено нарахування та виплата позивачу недоплаченої пенсії, колегія суддів виходить з того, що він звернувся до суду з даним позовом 18 травня 2010 р. та просив перерахувати пенсію з 12 квітня 2010 р., тому перерахунку підлягає період з 12 квітня 2010 р. і по 26 липня 2010 р., тобто по день ухвалення рішення суду.

В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів знаходить безпідставними посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.   

Зі змісту ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи зазначене, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207  КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу УПФУ в Тальнівському районі на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та його зобов'язання до перерахунку державної та додаткової пенсій змінити в частині визначення періоду, за який відповідача зобов'язано здійснити нарахування і виплату позивачу державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не нижче 6 мінімальних пенсій за віком по третій групі інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком по третій групі інвалідності з урахуванням фактично сплачених сум зазначених видів державної та додаткової пенсії.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: Зобов’язати УПФ України в Тальнівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою не нижче 6 мінімальних пенсій за віком по третій групі інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком по третій групі інвалідності з урахуванням фактично сплачених сум зазначених видів державної та додаткової пенсії, починаючи з 12 квітня 2010 року по 26 липня 2010 р.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :