АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-986/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 34 Токова С.Є.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

УХВАЛА

          06 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н.І.

суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.

при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», третя особа: відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення збитків, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року позивач звернулась в суд з позовом до  ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ВАТ «Українська страхова компанія Дженералі Гарант» про стягнення збитків мотивуючи тим, що 25 вересня 2006 року між нею та відповідачем було украдено кредитний договір, за яким Банк надав кредитні кошти в сумі 47 435 гривень на придбання автомобіля, а також 17 266 гривень  34 копійки на сплату страхових платежів. На виконання кредитного договору 25 вересня 2006 року між нею та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» і Банком було укладено договір добровільного страхування автотранспорту. Згідно цього договору було застраховано автомобіль «Деу Ланос» 2006 року випуску на умовах повного КАСКО. 1 червня 2010 року о 21-00 год. по вул. Леніна в с. Вербівка Городищенського району сталася ДТП за участю вказаного автомобіля. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 141 від 12 червня 2010 року матеріальний збиток внаслідок ДТП позивачу, як власнику, завдано в розмірі 22 840 гривень 84 копійки.

У встановленому порядку позивач звернулась до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та відшкодування збитків, однак у реєстрації заяви їй було відмовлено на підставі нечинності договору страхування по причині несплати у 2009 році чергової страхової премії в сумі 1 254 гривні 89 копійок. Вказану суму нею було перераховано на рахунок страхової компанії через Городищенське відділення ПриватБанку разом із щомісячним платежем по кредитному договору. При цьому банк суму страхової премії зарахував як погашення тіла кредиту. Внаслідок неналежного виконання банком умов кредитного договору позивачу було завдано збитки в сумі 23 440 гривень 84 копійки, які в добровільному порядку відповідач відшкодовувати не бажає. Просила сул стягнути на її користь з відповідача завдані збитки в сумі 23 440 гривень 84 копійки, судовий збір в сумі 234 гривні 41 копійку, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 гривень.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення  скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права  та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 25.09.2006 року між  ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачкою  був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній були надані кошти в сумі 47 435 гривень на придбання автомобіля «Део Ланос», а також в розмірі 17 266 гривень 34 копійки на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору.

В той же день між позивачкою та ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто» був укладений договір добровільного страхування автотранспорту терміном дії з 25.09.2006 року по 28.09.2013 року зі щорічною сплатою страхової премії відповідно до  п. 4.7 даного Договору. Вогодонабувачем за даним Договором є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 4.7.3. договору страхування, якщо за цим Договором черговий страховий платіж на рахунок Страховика не надійшов до встановленого строку сплати або надійшов не повністю, то цей Договір припиняє свою дію з дати, що є наступною за днем, який є останнім у періоді, за який страховий платіж внесено.   

            П. 2.1.3 кредитного Договору встановлено, що  Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов»язується провадити у випадку не пред»явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договором страхування.

           Відповідно до п. 2.2.7 кредитного Договору, у випадку не подання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком Договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного Договору.

           В результаті ДТП, що сталася 01.06.2010 року був пошкоджений автомобіль «Део Ланос».

           У виплаті страхового відшкодування позивачці було відмовлено в зв»язку з несплатою у 2009 році чергового страхового платежу по договору добровільного страхування автомобіля.

Судова колегія  вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про порушення Банком умов п.п.  2.1.3 та 2.2.7 кредитного договору щодо сплати страхового платежу, оскільки в судовому засіданні об»єктивно встановлено, що остання до Банку з питанням про надання кредиту для сплати страхового платежу та його перерахування Страховику, як передбачено п. 2.1.3 Договору  в 2009 році не зверталась, такі перерахування в попередні роки згідно наданих квитанцій вчиняла сама за власні кошти.

Колегія суддів також вважає надуманими твердження позивачки про те, що страховий платіж за 2009 рік нею був повністю сплачений 28.08.2009 року /а.с. 28/ на рахунок Банку, який мав би перерахувати їх Страховику, чим також не виконав належним чином взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, оскільки умовами кредитного договору такий порядок сплати страхових платежів не передбачений, а в квитанції про сплату коштів  28.08.2009 року призначення платежу вказано – погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів  вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів  неналежного виконання Банком взятих на себе зобов»язань за кредитним договором та завдання в зв»язку з цим збитків позивачці.    

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, були предметом судового розгляду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.           

           Колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 лютого 2011 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального право, а тому підстав для його скасування не вбачає.

           Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У липні 2010 року позивач звернулась в суд з позовом до  ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ВАТ «Українська страхова компанія Дженералі Гарант» про стягнення збитків мотивуючи тим, що 25 вересня 2006 року між нею та відповідачем було украдено кредитний договір, за яким Банк надав кредитні кошти в сумі 47 435 гривень на придбання автомобіля, а також 17 266 гривень  34 копійки на сплату страхових платежів. На виконання кредитного договору 25 вересня 2006 року між нею та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» і Банком було укладено договір добровільного страхування автотранспорту. Згідно цього договору було застраховано автомобіль «Деу Ланос» 2006 року випуску на умовах повного КАСКО. 1 червня 2010 року о 21-00 год. по вул. Леніна в с. Вербівка Городищенського району сталася ДТП за участю вказаного автомобіля. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 141 від 12 червня 2010 року матеріальний збиток внаслідок ДТП позивачу, як власнику, завдано в розмірі 22 840 гривень 84 копійки.

У встановленому порядку позивач звернулась до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та відшкодування збитків, однак у реєстрації заяви їй було відмовлено на підставі нечинності договору страхування по причині несплати у 2009 році чергової страхової премії в сумі 1 254 гривні 89 копійок. Вказану суму нею було перераховано на рахунок страхової компанії через Городищенське відділення ПриватБанку разом із щомісячним платежем по кредитному договору. При цьому банк суму страхової премії зарахував як погашення тіла кредиту. Внаслідок неналежного виконання банком умов кредитного договору позивачу було завдано збитки в сумі 23 440 гривень 84 копійки, які в добровільному порядку відповідач відшкодовувати не бажає. Просила сул стягнути на її користь з відповідача завдані збитки в сумі 23 440 гривень 84 копійки, судовий збір в сумі 234 гривні 41 копійку, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 гривень.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення  скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права  та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 25.09.2006 року між  ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачкою  був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній були надані кошти в сумі 47 435 гривень на придбання автомобіля «Део Ланос», а також в розмірі 17 266 гривень 34 копійки на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору.

В той же день між позивачкою та ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто» був укладений договір добровільного страхування автотранспорту терміном дії з 25.09.2006 року по 28.09.2013 року зі щорічною сплатою страхової премії відповідно до  п. 4.7 даного Договору. Вогодонабувачем за даним Договором є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 4.7.3. договору страхування, якщо за цим Договором черговий страховий платіж на рахунок Страховика не надійшов до встановленого строку сплати або надійшов не повністю, то цей Договір припиняє свою дію з дати, що є наступною за днем, який є останнім у періоді, за який страховий платіж внесено.   

            П. 2.1.3 кредитного Договору встановлено, що  Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов»язується провадити у випадку не пред»явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договором страхування.

           Відповідно до п. 2.2.7 кредитного Договору, у випадку не подання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком Договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного Договору.

           В результаті ДТП, що сталася 01.06.2010 року був пошкоджений автомобіль «Део Ланос».

           У виплаті страхового відшкодування позивачці було відмовлено в зв»язку з несплатою у 2009 році чергового страхового платежу по договору добровільного страхування автомобіля.

Судова колегія  вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про порушення Банком умов п.п.  2.1.3 та 2.2.7 кредитного договору щодо сплати страхового платежу, оскільки в судовому засіданні об»єктивно встановлено, що остання до Банку з питанням про надання кредиту для сплати страхового платежу та його перерахування Страховику, як передбачено п. 2.1.3 Договору  в 2009 році не зверталась, такі перерахування в попередні роки згідно наданих квитанцій вчиняла сама за власні кошти.

Колегія суддів також вважає надуманими твердження позивачки про те, що страховий платіж за 2009 рік нею був повністю сплачений 28.08.2009 року /а.с. 28/ на рахунок Банку, який мав би перерахувати їх Страховику, чим також не виконав належним чином взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, оскільки умовами кредитного договору такий порядок сплати страхових платежів не передбачений, а в квитанції про сплату коштів  28.08.2009 року призначення платежу вказано – погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів  вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів  неналежного виконання Банком взятих на себе зобов»язань за кредитним договором та завдання в зв»язку з цим збитків позивачці.    

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, були предметом судового розгляду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.           

           Колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 лютого 2011 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального право, а тому підстав для його скасування не вбачає.

           Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», третя особа відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення збитків - відхилити, рішення суду залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

          Судді :