АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1211/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 47 Голосій А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНовікова О.М.
суддівХрапка В.Д., Бондаренка С.І.
при секретаріТараненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 треті особи: орган опіки та піклування Лисянської райдержадміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Городищенської райдержадміністрації Черкаської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, а також за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Лисянської райдержадміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Городищенської райдержадміністрації Черкаської області про відібрання дитини та встановлення її місця проживання , -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що 09 серпня 2008 року був зареєстрований шлюб з ОСОБА_7 Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя не склалося. 11.10.2010 року відповідачка разом з донькою переїхала на постійне місце проживання до іншого чоловіка в інший будинок, не повідомивши своєї нової адреси. За допомогою правоохоронних органів позивач знайшов нове місце проживання відповідачки та забрав доньку, яка потребувала медичної допомоги. За період лікування доньки, відповідачка її не провідувала. Крім того позивач зазначає, що відповідачка немає самостійного заробітку та власного житла, тому вважає, що донька повинна проживати з ним, просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою та визначити місце проживання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним за адресою: АДРЕСА_1.
В січні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 про відібрання дитини та визначення її місця проживання, посилаючись на те, що з 09 серпня 2008 року перебуває у шлюбі з відповідачем, від якого мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З жовтня 2010 року стали проживати окремо. Спочатку донька проживала з нею, а потім її забрав відповідач. Позивачка вважає, що вона належним чином виконувала свої обов’язки по вихованню та утриманні доньки та вважає, що дитина повинна проживати з нею. Просить суд шлюб між ними розірвати, повернути дитину матері, встановити постійне місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, по місцю проживання ОСОБА_7 та встановити ОСОБА_6 дні побачень та спілкування з донькою.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відібрання дитини та встановлення її місця проживання задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрований 09.08.2008 року у Дирдинській сільській раді Городищенського району Черкаської області актовий запис №3.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю - ОСОБА_7
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком - ОСОБА_6, вважаючи, що рішення суду першої інстанції незаконне та необгрунтоване, висновки суду не відповідають обставинам по справі та ухвалене з порушенням норм процесуального права .
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21.03.2011 року в частині відмови в задоволенні вимоги про відібрання дитини та ухвалити в цій частині нове, так як вважає рішення постановлене з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що 9 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 3 в Дирдинській сільській раді Городищенського району Черкаської області. Від шлюбу вони мають дитину, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя у подружжя не склалося. Серед причин розірвання шлюбу обидві сторони вказали на повну відсутність порозуміння між подружжям, несумісність характерів, відсутність спільного господарства. Шлюбні стосунки фактично були припинені з жовтня 2010 року коли ОСОБА_7 виїхала з дитиною до с. Босівка, Лисянського району, де по даний час проживає у фактичних шлюбних стосунках з новим чоловіком. ОСОБА_6 встановивши місцезнаходження дружини, забрав у неї дочку і перевіз до свого місця проживання в с. Дирдин, Городищенського району, де дитина проживає по даний час. Обидві сторони наполягають на розірванні шлюбу.
Оцінюючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку про неможливість подальшого проживання у шлюбі сторін.
Отже, суд першої інстанції, керуючись ст. 112 СК України, вірно прийшов до висновку, про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить кожному з них.
Що стосується вимоги кожної сторони про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як видно з матеріалів справи після припинення шлюбних стосунків ОСОБА_7 виїхала разом з дитиною для постійного місця проживання в інший населений пункт, де вона характеризується позитивно, будь яких нарікань з боку органів влади та місцевого самоврядування не має. Більше того, проживає в нормальних умовах, веде спільне господарство з громадянином ОСОБА_9, який матеріально забезпечений. Твердження ОСОБА_6 про те, що відповідачка зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя в суді першої інстанції спростовані відповідними доказами.
Згідно з «Декларацією про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок» ( Постанова Верховної Ради України № 475-ХІV від 05.03. 1999 року) держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві та забезпечує неухильне додержання законодавства України та норм міжнародного права стосовно сім’ї та жінок.
Відповідно до принципу 6 «Декларації прав людини» від 20.11.1959 року, дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації.
Під час судового розгляду не встановлено будь-яких виняткових обставин, які б переконали суд у тому, що дитину необхідно залишити з батьком.
Таким чином, дослідивши всі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проживання дитини з матір’ю забезпечить їй більш повний нормальний фізичний і духовний розвиток.
В цій частині рішення районного суду законне і обгрунтоване.
Даючи оцінку вимозі позивачки про визначення ОСОБА_6 днів побачень та спілкування з донькою, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У суду першої інстанції не було підстав вважати, що права будь-якої з сторін в цій частині порушені. Тому суд правомірно відмовив ОСОБА_7 в цій частині її позовних вимог.
ОСОБА_7 в своєму зустрічному позові також просила суд зобов’язати ОСОБА_6 негайно повернути їй доньку, ОСОБА_8 до місця проживання в с. Босівку, Лисянського району, Черкаської області. Суд першої інстанції відмовив позивачці в задоволенні позову в цій частині нічим не мотивувавши це рішення.
З таким рішенням районного суду колегія суддів погодитись не може.
Як видно з матеріалів справи, в жовтні 2010 року ОСОБА_6 забрав у ОСОБА_7 доньку ОСОБА_8 і перевіз її по місцю свого проживання в с. Дирдин, Городищенського району, Черкаської області, де вона проживає по цей день проти волі матері.
Відповідно до ст. 162 ч. 1 СК України якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
По справі не встановлено будь-яких переконливих доказів про те, що залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я або це повернення суперечить її інтересам.
На підставі приведених вище висновків про залишення дитини з матір’ю, колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_7 про повернення дитини підлягає задоволенню.
В зв’язку з наведеним суд апеляційної вважає, що в цій частині суд першої інстанції допустився порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі покладаються на сторону проти якої ухвалено рішення.
Суд також стягує з ОСОБА_6 на користь держави недоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2011 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2011 року задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 треті особи: орган опіки та піклування Лисянської райдержадміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Городищенської райдержадміністрації Черкаської області задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, зареєстрований 09.08.2008 року у Дирдинській сільській раді Городищенського району Черкаської області актовий запис № 3.
В решті позовних вимог ОСОБА_6 в задоволенні відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Лисянської райдержадміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Городищенської райдержадміністрації Черкаської області задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю, ОСОБА_7.
Відібрати дитину, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_6 та повернути її матері ОСОБА_7 за місцем її проживання.
В решті заявлених позовних вимог позивачці відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 928 грн. 50 коп. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 90 грн. 00 коп. недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :