УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     1 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                            Головуючого, судді: Філатової Є.В.

      Суддів: Макарчук Л.В., Чистякової Т.І.

                 При секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим   про зобов’язання провести нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПФУ в Сакському районі АРК (далі Управління) про зобов’язання провести нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.

Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року позов  задоволено частково.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  постанову суду  скасувати та ухвалити нову про залишення адміністративного позову без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог у межах строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час вирішення справи по суті в суді першої інстанції).

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон №  2195-ІУ). Статтями 6, 3 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте така державна соціальна допомога виплачувалась позивачу в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ від 18.11.2004 р. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.  

Нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України № 2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009-2010 роках).

Статтею 7 Закону № 2195-ІУ, передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачена можливість ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195-ІУ, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку..

Керуючись статтями 99, 100, 197, 198, 200, 205,  206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  Сакському районі АРК відхилити.

         Постанову Сакського  міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від  29 січня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала  є остаточною і оскарженню не підлягає.          

Судді: