Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«30» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Белинчук Т.Г.
Суддів: Ісаєва Г.А.
Підлісної І.А.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування на земельну ділянку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
08 грудня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та остаточно вточнив свої позовні вимоги просили:
- визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності в рівних частках в порядку спадкування на право ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, що знаходиться у загальній сумісній власності і розташовану по АДРЕСА_1.
- визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на право ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку, що знаходиться у загальній сумісній власності і розташовану по АДРЕСА_1.( а.с. 42).
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла – ОСОБА_9, якій на праві власності належало 13/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Співвласниками зазначеного житлового будинку є ОСОБА_7 – 13/100 часток, ОСОБА_10 – 13/100 часток, ОСОБА_5 – 13/100 часток, ОСОБА_8 – 48/100 часток.
На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 26 листопада 2003 року № 24-16/242 земельна ділянка площею 765 кв. м., розташована по АДРЕСА_1 була передана у загальну сумісну власність ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8
Спадкоємцями майна ОСОБА_9 у рівних частках були її донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_10
ОСОБА_10 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, але не встиг її оформити, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 є його син – позивач ОСОБА_6
04 березня 2008 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 13/200 часток та на 13/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10
18 вересня 2007 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 13/200 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9
Разом з наданням свідоцтв про право на спадщину за законом на відповідні частки вказаного житлового будинку, позивачам було відмовлено держнотконторою у оформленні права власності у порядку спадкування на зазначену земельну ділянку, оскільки частка спадкодавця не виділена. Тому вони вважають, що їх право не визнано та звернулись до суду з відповідним позовом.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право загальної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0765 га кадастровий номер 0110900000:01:079:0043, розташовану по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 у рівних частках.
Визнано за ОСОБА_6 право загальної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0765 га кадастровий номер 0110900000:01:079:0043, розташовану по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 26.11.2003 року № 24-16\242 передана у загальну сумісну власність ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8, а оскаржуваним рішенням суду дана земельна ділянка переходить до позивачів у цілому, що безпідставно порушує її та інших співвласників право власність на земельну ділянку. Також вказує, на порушення норм процесуального права при сповіщенні її про розгляд справи у суді.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачі просять рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 були ОСОБА_9 – 13\100 часток, ОСОБА_7 – 13/100 часток, ОСОБА_10 – 13/100 часток, ОСОБА_5 – 13/100 часток, ОСОБА_8 – 48/100 часток.
Рішенням Євпаторійської міської ради від 26 листопада 2003 року № 24-16/242 земельна ділянка площею 765 кв. м по АДРЕСА_1 була передана у загальну сумісну власність ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8
На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 119090 від 03 червня 2004 року, зі списком співвласників земельної ділянки (а.с.72).
Згідно даних Євпаторійського міського Управління земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_10 не зареєстровано ( а.с. 104).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, спадкоємцями її майна у рівних частках були її донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_10
ОСОБА_10 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, але не встиг її оформити, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 є його син – позивач ОСОБА_6
04 березня 2008 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 13/200 часток та на 13/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10( а.с. 120).
18 вересня 2007 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 13/200 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9( а.с. 69).
Відповідно до відповіді Першої Євпаторійської держнотконтори від 18.09.2007 року № 02-13\1953\690\2007 на ім’я ОСОБА_5 встановлено, що разом з наданням свідоцтва про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_5 на відповідну частку житлового будинку, з питання оформлення права власності в порядку спадкування на земельну ділянку нотаріусом роз’яснено, що оскільки земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності, ОСОБА_5 має право звернутися до суду з позовом до інших співвласників для визначення частки померлої у спільної сумісної власності на земельну ділянку, та ставити питання про визнання права власності на цю частку земельної ділянки відповідно її частки у спадщині (а.с. 73).
Відповідно до п. 224 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 20\5 від 03.03.2004 року, зареєстрованого МЮ України 03.03.2004 року за № 282\8882, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом або за заповітом після смерті одного з учасників загальної сумісної власності лише після виділення (встановлення) частки померлого у загальному майні.
Згідно зі статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обв’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкритті спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить права власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Згідно частини 1 статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Таким чином, спадкоємці ОСОБА_5, ОСОБА_6 спадкодавців ОСОБА_9, ОСОБА_10 на співну земель ділянку, що знаходилася у спільній сумісній власності, мають право у відповідності до зазначених положень закону, на визначення частки спадкодавців в цьому майні, тобто встановлення обсягу спадкового майна.
Звертаючись до суду з позовом у позовній заяві від 08.12.2010 року позивачі просили визначити частки спадкодавців у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнати за ними право власності у порядку спадкування на частки земельної ділянки які належали спадкодавцям.( а.с. 2а-4).
У подальшому позивачі користуючись своїм правом, передбаченим статтею 31 ЦПК України вточнили свої позовні вимоги та остаточно просили:
- визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності в рівних частках в порядку спадкування на право ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, що знаходиться у загальній сумісній власності і розташовану по АДРЕСА_1.
- визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на право ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку, що знаходиться у загальній сумісній власності і розташовану по АДРЕСА_1.( а.с. 42).
Саме на цих позовних вимогах, як остаточних вимогах, вони наполягали як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачами вимог та зазначених і доведених ними обставин.
Оскільки позивачі вточнили свої позовні вимоги, та питання про визначення частки спадкодавців у спільній сумісній власності на земельну ділянку не ставили, то правових підстав для задоволення остаточного позову про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на право спадкодавця на земельну ділянку, що знаходиться у загальній сумісній власності не має.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі не позбавлені можливості звернутися до суду з належними позовними вимогами для захисту свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Ураховуючи, що має місце порушення застосування норм матеріального або процесуального права, постановлене судове рішення належить скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А